Еволюційні процеси поширюються на людство так само, як й на будь-який інший вид живих істот.
Власне еволюція — створення більш пристосованих видів живих істот, на зміну менш пристосованим. Й стосується вона кожного, як рядового генія так й визначного ідіота.
На проміжних етапах еволюції всередині видів створюються підвиди (породи) живих істот, які дозволяють виду краще виживати у період між еволюційними стрибками, та власне підготуватись до виживання в умовах масового вимирання видів.
Так само як у штучно виведених порід тварин закріплюються ті чи інші особливості поведінки, так само, хай не ображаються шановні гуманісти, певні особливості поведінки закріплюються й у породах людей.
Створюючи нову породу людей, природа серед усіх інших завдань вирішує таке: яким чином перехрестити між собою носіїв схожих генів, та не припустити критично великої кількості домішок, утримати генотип «в купі»?
Вирішене це завдання так, як ми це бачимо у ознаках національної ідентичності. Носії схожих генів розмовляють схожою мовою, крім того мають схожий спосіб життя, схожі святині та схожі страхи, що з покоління у покоління передається від матері доньці, від батька синові й наперехрест. Також представники одного генотипу можуть мати схожу кухню, одежу та оселі. Ну й ще так чи інакше обмежуються інтимні стосунки з чужинцями (хоча наприклад у північних народів це не працює, чому — не пояснюватиму).
Усе це загортається природою у святі обгортки, тотемізуються родові, племінні й у підсумку — національні відносини, з однією-єдиною метою: щоб утворювалась унікальна популяція з специфічним набором генів, щоб люди уникали стосунків з чужинцями, щоб порода не псувалась.
Тому не дивно, коли ми відчуваємо сильні емоції з приводу втрати українцями національної ідентичності. Ми вочевидь чуємо голос природи, яка тисячоліттями цю ідентичність створювала, а тепер виникає загроза генетичній різноманітності.
Природно спрацьовують захисні механізми.
Але в цьому місці дуже важливо розуміти — можливо свою ідентичність добре зберігали й народи, які на сьогоднішній день зметені з обличчя Землі науково-технічним прогресом.
Окремо слід усвідомлювати, що екологічне вивільнення людства вже спричинило велике вимирання видів живих істот, що означає наближення нового еволюційного стрибка, коли усі види складатимуть іспит на здатність вижити у нових умовах.
І я припускаю, що звична нам українська національна ідентичність більшою мірою пов'язана з хліборобською цивілізацією, яка ще має трошки поіснувати як резервна форма поведінки, на випадок загибелі індустріальної та наступних за нею цивілізацій під час еволюційного стрибка.
Але якщо цей резерв не знадобиться — прийде інша цивілізація, там українців чекає інше майбутнє. Або велич або повне зникнення.
Так, вже зараз українська національна ідентичність втрачає своїх носіїв, залишається десь у глибинці, маскультурі «фолк» та етнографічних дослідженнях. Когось ці мої слова обурять, але правди немає куди подіти — відсоток українців, які не знають «чужого», є надзвичайно малим, й навіть той хто зараз на мене обурений, до нього навряд відноситься.
Натомість, зробивши припущення про природний занепад української ідентичності, я наважусь висунути гіпотезу про новий оберт розвитку української нації, її екологічне вивільнення.
Для майбутнього людства значення мають лише ті нації, які у штучний спосіб вдосконалюватимуть власну породу за психічними й фізичними показниками.
Нації, утворені природним способом зникнуть, якщо не перейдуть до штучного управління своїм розвитком.
Зникнуть нині домінуючі, «великі» нації, які не мають стимулу до внутрішніх перетворень, не відчувають загрози своєму існуванню. Разом з ними зникнуть й ті вже напівмертві нації, що в силу своєї відсталості вже не змінять архаічний спосіб розвитку.
Майбутнє ж за тими націями, які сьогодні знаходяться на межі втрати національної ідентичності, однак продовжують боротьбу за неї.
Стверджую: створити унікальну національну ідентичність зможуть лише ті нації, які зможуть свідомо позбавити її архаічних елементів.
Нації, які оволодіють методикою покращення своєї породи, серед усього іншого змінять природно набуту національну ідентичність на синтетичну.
У суворому світі майбутнього це матиме вирішальне значення для виживання людських популяцій.
Найближчими століттями відбуватиметься виснаження ресурсів Землі, що поставить під питання виживання націй, неспроможних у штучний спосіб покращувати свою породу, стати більш раціональними та пристосованими до раптових змін екологічних умов.
Натомість ті, яким це вдасться — розмножаться до багатомільярдних популяцій в епоху колонізації Сонячної системи.
Тоді знадобиться досвід штучного виведення порід людей, що зможуть краще пристосуватись до життя на різних небесних тілах за межами Землі.
Чому це має вдатись українцям? Ну, подумай... ТЕ))
Звичайно дуже шкода, з точки зору збереження національної ідентичності, що українці перестають співати колядки та взагалі користуватись українською мовою.
Але втішає те, що українці досить легко чепляють на себе будь-яку чужинську дурню та вчать чужі мови.
Це означає, що наш генотип непогано пристосовується до різних умов. Власне це пристосованство стає нашою національною ознакою від природи. Може не дуже почесно це виглядає, але дивлячись на мільйони років вперед ми маємо більше думати про властивості, яких мають набути наші нащадки, ніж про ті, які допомогли нашим предкам народити нас.
Так, повторюсь — шкода, голос природи...
Й мабуть не усі пристосованці виживуть, а лише ті, що будуть краще організовані, бо навіть у їхньому середовищі буде своя еволюція.
Колись про це говоритимуть як про саме собою зрозуміле.
Національна ідентичність є частиною тваринної природи людини.
Існують природні механізми збереження національної ідентичності.
Людство набуло успішний досвід заміни природних явищ синтетичними.
Настане час, коли природно утворених націй не залишиться, а для синтетичних націй національна ідентичність буде розроблятись та впроваджуватись шляхом масового перенавчання людей у короткі терміни.
Колись блискавки вважались за гнів божий. Тепер ми створюємо їх штучно.
Ті, хто усвідомлюють важливість існування свого генотипу, мають створити нові елементи його національної ідентичності на заміну відмираючим.
Творці цих нових елементів мають кинути виклик своїй власній природі, переступити через підсвідомі поклики й продовжити еволюціонувати вже свідомо, а не під дією випадкових чинників.
Є сенс залишатись українцями, але не бути схожими на тих, якими українців знали тисячі років. Й водночас — не бути схожими ні на кого, прагнути унікальності та неперевершеності в усьому. Стати завершеним завданням з створення нової породи людей. Пояснити собі еволюційний сенс подій, що стали історією України. Що не марно було усе.
І я не без сарказму зазначу, що новорічне вітання Президента України до 2020 року десь віддалено співзвучне з вищевикладеним. Ну, дуже віддалено)
Але...
Можна сказати, що немає різниці, від яких розбіжностей ви відмовляєтесь, якщо ви станете спільними у несхожості на інших.
За умови, якщо ця несхожість буде ознакою розвитку, а не деградації.
Пробачте, не втримався.
