Можливо, якби ще перший, «помаранчевий» Майдан прийняв нову Конституцію, то...

Якби хоча б другий, то...

За великим рахунком — якби першу Конституцію України затвердили референдумом 1 грудня 1991 року й заборонили змінювати без референдуму...

За останні 29 років не одна «золота голова» закликала написати «народну Конституцію України».

Найзаповзятіші сідали писати її самотужки, створювали нікому непотрібні «шедеври» й слухати своїх «колєг по палаті» не бажали.

Час від часу то одні закликають «зібратись й написати», то інші.

Об'єктивності заради слід відзначити, що абсолютна більшість ініціаторів таких конституційних процесів є «політичними нулями» (ну, припустимо нулями цілих, нуль-нуль-нуль тисячних...) що при помноженні на відсутність креативу та досвіду правознавчої роботи перетворює «тисячні» на «мільйонні».

Й лише як виключення — поодинокі випадки, коли вдається зібрати науково-практичну конференцію, яка хоча б постановкою наукової проблеми займеться у реальній площині.

Насправді процес конституювання суспільних правил, яких готові дотримуватись усі без виключення громадяни, впирається у питання — чи мають громадяни реальне бажання жити за правилами?

Відсутність офіційної законності стала для багатьох звичкою, а наявність законності неофіційної — джерелом прибутку, яке щоправда не є невичерпним й супроводжується регулярним зачищенням діячів зі сфери «неофіційного права».

Реальна перспектива виглядає так: хто матиме достатньо сил, аби провести референдум, той винесе на нього такий проект Конституції, який вважатиме правильним, затвердить всенародним голосуванням й усі незгодні як завжди будуть поставлені «перед фактом».

Власне щось подібне відбувалось у 1996 році, подальший цирк з конституційними судами взагалі чимсь правовим, а тим більше реальним дуже важко вважати.

Чи може людина свідомо дотримуватись правил, змісту яких вона не розуміє?

Таки існує зв'язок між рівнем законності у суспільстві та рівнем правової просвіти у ньому.

Чого об'єктивно не вистачає сьогодні для написання працюючої Конституції України?

Назвемо те, чого немає, «суспільно-політичним запитом на нову Конституцію України».

Якщо попит не стимулює пропозицію, то й продукт відповідної якості не з'являється.

З іншого боку — чи справді відсутня потреба у новій Конституції України?

Найпоширеніша думка — «хоча б існуючу треба навчитись виконувати».

Як на мене це усе одно, що казати «треба було добре виконувати Конституцію УРСР».

А ще раніше — «Конституцію УНР».

При тому, що у жодній з цих конституцій немає вимоги для кожного громадянина «знати Конституцію».

Лише «дотримуватись».

Дотримуватись того, чого не знає 99% громадян, бо толку від того знання — «нуль».

Звідки ж з'явиться «толк»?

Ну, по-перше усе одно потреба у раціональних правилах суспільної поведінки існує як аксіома.

Те, що (по-друге) свідомість українця викривлена настільки, що він спротивляється впровадженню того, що йому реально потрібно — мабуть також має знайти своє відображення ще у Премабулі нової Конституції.

Ну й третє та наступне — звідки. З політичної волі українців, здатних створити нову Конституцію, довести її ефективність власним прикладом й навчити жити за нею інших українців.

Якими б методами не прийшлось навчати, головне, на мою думку — створення нової Конституції має відбуватись раніше, ніж збиратимуться хунти чи інші змови «в ім'я народного щастя».

Бо коли на вулиці революція — можна «під шумок» записати такі правила, які потім буде дуже важко виконувати, а ще важче — викорінити.

Таки має відбутись широке обговорення, але спочатку — конституювання нових правил суспільної поведінки тими, хто сам володіє інструментом подолання суспільних розладів, й може навчити користуватись ним інших співгромадян, принаймні їхню розумово розвинену та політично спроможну частину.

Й навіть на початковому етапі написання Конституції мова йтиме про тисячі людей, готових відмовитись від використання Конституції України у відносинах між собою, успішно запровадиши нові правила для самих себе — переконати прийняти їх мільйони.

У інший спосіб — навряд вийде. Ніхто не бажає бути «лохом». Ніхто не стане робити так, як сам не вважає правильним. Навіть якщо це насправді правильно — ще далеко до розуміння кожним, що без законності не розвиватиметься економіка, відтак — триватиме деградація до повного розвалу найпрекраснішої у світі держави України.

З однією з найкращих, як кажуть, Конституцій, яка не виконується навіть тим, хто її прийняв.

Не кажучи вже про тих, для кого її прийняли.

Тих, для кого законність має бути не завалом з нерозтлумачених словосполучень, а побутовою навичкою, необхідною для виживання як гігієна чи техніка безпеки при поводженні з струмом.

Що означає — відновлена законність має бути наочно доведеним експериментом, особисто кожним пройдена теоретично та практично під наглядом спеціалістів.

А перший експеримент на собі мусять поставити самі автори, бо шукати ідіотів, які погодяться ризикнути своєю долі заради вигадок якихось інших ідіотів доведеться довше, ніж проіснує найпрекрасніша держава з найкращою у світі Конституцією, яка не виконується.

Дякую кожному, хто прочитав.

Напевно Ви і є ті, хто має суспільно-політичний запит на нову Конституцію України.

Інші до цього місця навряд прочитали)