Можливо, якби ще перший, «помаранчевий» Майдан прийняв нову Конституцію, то...
Якби хоча б другий, то...
За великим рахунком — якби першу Конституцію України затвердили референдумом 1 грудня 1991 року й заборонили змінювати без референдуму...
За останні 29 років не одна «золота голова» закликала написати «народну Конституцію України».
Найзаповзятіші сідали писати її самотужки, створювали нікому непотрібні «шедеври» й слухати своїх «колєг по палаті» не бажали.
Час від часу то одні закликають «зібратись й написати», то інші.
Об'єктивності заради слід відзначити, що абсолютна більшість ініціаторів таких конституційних процесів є «політичними нулями» (ну, припустимо нулями цілих, нуль-нуль-нуль тисячних...) що при помноженні на відсутність креативу та досвіду правознавчої роботи перетворює «тисячні» на «мільйонні».
Й лише як виключення — поодинокі випадки, коли вдається зібрати науково-практичну конференцію, яка хоча б постановкою наукової проблеми займеться у реальній площині.
Насправді процес конституювання суспільних правил, яких готові дотримуватись усі без виключення громадяни, впирається у питання — чи мають громадяни реальне бажання жити за правилами?
Відсутність офіційної законності стала для багатьох звичкою, а наявність законності неофіційної — джерелом прибутку, яке щоправда не є невичерпним й супроводжується регулярним зачищенням діячів зі сфери «неофіційного права».
Реальна перспектива виглядає так: хто матиме достатньо сил, аби провести референдум, той винесе на нього такий проект Конституції, який вважатиме правильним, затвердить всенародним голосуванням й усі незгодні як завжди будуть поставлені «перед фактом».
Власне щось подібне відбувалось у 1996 році, подальший цирк з конституційними судами взагалі чимсь правовим, а тим більше реальним дуже важко вважати.
Чи може людина свідомо дотримуватись правил, змісту яких вона не розуміє?
Таки існує зв'язок між рівнем законності у суспільстві та рівнем правової просвіти у ньому.
Чого об'єктивно не вистачає сьогодні для написання працюючої Конституції України?
Назвемо те, чого немає, «суспільно-політичним запитом на нову Конституцію України».
Якщо попит не стимулює пропозицію, то й продукт відповідної якості не з'являється.
З іншого боку — чи справді відсутня потреба у новій Конституції України?
Найпоширеніша думка — «хоча б існуючу треба навчитись виконувати».
Як на мене це усе одно, що казати «треба було добре виконувати Конституцію УРСР».
А ще раніше — «Конституцію УНР».
При тому, що у жодній з цих конституцій немає вимоги для кожного громадянина «знати Конституцію».
Лише «дотримуватись».
Дотримуватись того, чого не знає 99% громадян, бо толку від того знання — «нуль».
Звідки ж з'явиться «толк»?
Ну, по-перше усе одно потреба у раціональних правилах суспільної поведінки існує як аксіома.
Те, що (по-друге) свідомість українця викривлена настільки, що він спротивляється впровадженню того, що йому реально потрібно — мабуть також має знайти своє відображення ще у Премабулі нової Конституції.
Ну й третє та наступне — звідки. З політичної волі українців, здатних створити нову Конституцію, довести її ефективність власним прикладом й навчити жити за нею інших українців.
Якими б методами не прийшлось навчати, головне, на мою думку — створення нової Конституції має відбуватись раніше, ніж збиратимуться хунти чи інші змови «в ім'я народного щастя».
Бо коли на вулиці революція — можна «під шумок» записати такі правила, які потім буде дуже важко виконувати, а ще важче — викорінити.
Таки має відбутись широке обговорення, але спочатку — конституювання нових правил суспільної поведінки тими, хто сам володіє інструментом подолання суспільних розладів, й може навчити користуватись ним інших співгромадян, принаймні їхню розумово розвинену та політично спроможну частину.
Й навіть на початковому етапі написання Конституції мова йтиме про тисячі людей, готових відмовитись від використання Конституції України у відносинах між собою, успішно запровадиши нові правила для самих себе — переконати прийняти їх мільйони.
У інший спосіб — навряд вийде. Ніхто не бажає бути «лохом». Ніхто не стане робити так, як сам не вважає правильним. Навіть якщо це насправді правильно — ще далеко до розуміння кожним, що без законності не розвиватиметься економіка, відтак — триватиме деградація до повного розвалу найпрекраснішої у світі держави України.
З однією з найкращих, як кажуть, Конституцій, яка не виконується навіть тим, хто її прийняв.
Не кажучи вже про тих, для кого її прийняли.
Тих, для кого законність має бути не завалом з нерозтлумачених словосполучень, а побутовою навичкою, необхідною для виживання як гігієна чи техніка безпеки при поводженні з струмом.
Що означає — відновлена законність має бути наочно доведеним експериментом, особисто кожним пройдена теоретично та практично під наглядом спеціалістів.
А перший експеримент на собі мусять поставити самі автори, бо шукати ідіотів, які погодяться ризикнути своєю долі заради вигадок якихось інших ідіотів доведеться довше, ніж проіснує найпрекрасніша держава з найкращою у світі Конституцією, яка не виконується.
Дякую кожному, хто прочитав.
Напевно Ви і є ті, хто має суспільно-політичний запит на нову Конституцію України.
Інші до цього місця навряд прочитали)
