Якщо я не помиляюся, то це найзначніша демонстрація українців проти дій шостого президента і його численної, дуже різноспрямованої команди.
За 14 місяців влади пан Зеленський такого ще не бачив. У грудні 2019 р., перед Нормандською зустріччю, йому публічно сказали, що здача України неприпустима. Упевнений, що ті виступи вплинули на результат тієї зустрічі. Точніше, на його відсутність, всупереч надіям Путіна. Але, тоді обійшлися меншими протестами.
А зараз, подивившись на це — я ще раз переконався в наявності у нас громадянського активного суспільства. І — це не тiтушки, які бездумно, чисто за бабло, будуть скільки завгодно махати плакатами. Головним чином, це ідейні люди, з активною громадянською патріотичною позицією. І головне тут — не Порошенко. Він зумів об'єднати більшу частину таких людей під своїм прапором.
Головних тут два пункти:
Перший — наявність у нас суспільства, яке не хоче миритися з гаслами, типу «яка різниця», «друга мова — російська», «мир за всяку ціну», «потрібно повертати добросусідські відносини», «поступимось тут — i буде нам щастя», тобто повернутися до невиразної і дезорієнтованої країни, коли замість наполегливої роботи з роз'яснення та порівняня цінностей, а також освітнім проектам з європейської та євроатлантичної інтеграції, владою займається пасивна і бездарна позиція, яка з задоволенням сприймається там, звідки йде управління агресією в Україні.
Другий — президенту Зеленському залишається все менше часу на осмислення своїх дій, націлених на боротьбу з внутрішньою опозицією, патріотами, бійцями АТО і тими, хто реально стримує російську агресію. Новий Майдан і інші подібні заходи, зараз не підуть на користь Україні. Але будуть з вдячністю прийняті в Кремлі. Пан Зеленський, людина не сильна і не досвідчений в політицi — не той, заради кого вийдуть на масові протести по всій країні. Він не настільки страшний (на сьогодні) для нашої незалежності.
Але, він може і повинен стати страшним по відношенню до реального нашого ворога!
Коли ми — «ні риба, ні м'ясо», до чого досі тяжіє Зеленський, ми цілком влаштовуємо агресора.
Серед інших психологічних факторів, Путін страждає образою і ненавистю до тих, хто не підвладний його силі. Це — В.Ющенко, М.Саакашвілі, П.Порошенко, лідери країн Балтії, нашi iсторичнi героi, захистники країни. Тому, що він ЇХ НЕ ПЕРЕМІГ! А кожен з перерахованих (у різному ступені) створив для нього безліч факторів, які демонструють його слабкість і нездатність до підкорення. А ще, також по різному, але продемонстрували світові його слабкість і не всесильність. За це в Росії зносять з престолу i це Путіним ніколи не прощається.
В.Зеленський їм сприймається як би звисока, але з упевненістю в перемозі над ним (Україною). З надією помститися за невдачу з Порохом та iншими. Він пана Зе не боїться. Але, для нього важливо довести всім, що програвши, багато в чому, попередникам, обіграти недосвідченого молодого актора-політика.
Він до своєї смерті не відмовиться від помсти Україні! А пан Зеленський до сих пір не хоче в це вірити, а присутність поблизу його А.Єрмака — яскраве цьому підтвердження.
Підсумок: Путін за життя не відстане від України! А значить президенту Зеленському потрібно себе переламати і почати відкрито боротися з ворогом. В помiчниках не буде нестачi.
А чи не з українцями, з якими йому ще далі жити!
