Сьогодні ви маєте можливість прочитати 2у статтю із серії статей «Як культ займався торгівлею дітьми» Повністю її можна — і потрібно- прочитати за покликанням

https://actfiles-ukraine.org/https-actfiles-ukraine-org-yak-kult-zaimavsia-torhivleiu-ditmy/

· Організації-прикриття.

· Міжнародні зв'язки Ерделі.

· Поняття «групи ризику».

· Вилучення дітей із сімей, оголошених сектантськими.

Примітно, що для створення цієї мережі притулків використовувалися різні організації-прикриття, зокрема й сама антикультова структура — Центр досліджень Християнського інституту Мексики (Centro de Investigaciones del Instituto Cristiano de México), [2] заснований Ерделі.

P7pS271839.67566921184.jpeg

Джерело: sinembargo.mx

nPBz559547.0734488345.jpeg

Джерело: sinembargo.mx

 Оскільки сам Хорхе Ерделі Грем був представником мексиканської антикультової структури, що входила до складу ICSA, а також входив до консультативної ради цієї організації, очолюваний ним центр, найімовірніше, підтримував тісну співпрацю з розташованою у США International Cultic Studies Association (ICSA), яка вела міжнародну діяльність.

 На особливу увагу заслуговує питання про те, яким чином і які саме діти потрапляли до цих притулків. Це були далеко не лише безпритульні діти чи сироти. У багатьох випадках йшлося про дітей, яких відносили до так званої «групи ризику». Але що малося на увазі під цією «групою ризику» і хто до неї потрапляв? Відповідь проста: ті, кого антикультові активісти оголошували членами «сект».

Протягом багатьох років у різних країнах спостерігається стійка тенденція, за якої ступінь ризику для дитини визначається не професійними соціальними працівниками, а безпосередньо представниками антикультового руху — самопроголошеними «експертами з сект», до числа яких якраз належали Ерделі та його соратники. У рамках такої антикультової політики до групи ризику, з точки зору таких активістів, може бути віднесена практично будь-яка «неправильна» організація, «неправильні» життєві погляди, «неправильна» релігія, «неправильна» віра в Бога або навіть її повна відсутність.

Іншими словами, головну загрозу для дитини, на думку антикультових «експертів», становить приналежність її батьків до ймовірної «секти». При цьому питання про те, кого вважати «сектою», вирішують самі представники антикультового руху. У результаті діти таких ймовірних «сектантів» автоматично потрапляють до категорії ризику, після чого антикультові активісти починають їх «рятувати» — вилучаючи з «невідповідних» сімей і направляючи до притулків, що перебувають під їхнім контролем. А там…кояться жахи…

 

Далі буде…