Продовження статті «Антикультизм і нацизм». Початок публікації — 23 жовтня. Повністю статтю можна прочитати
https://actfiles.org/anti-cultism-and-nazism-heirs-to-the-anticult-archive-part-1/
Вона буде корисною тим, хто хоче зрозуміти підґрунтя нинішньої ситуації в Україні. Яке потрібно шукати — як би дивно це не звучало — в передвоєнній і післявоєнній Германії 20 століття. В статті — маса доказів і посилань на першоджерела.
16 грудня 1933 року – рівно через десять з половиною місяців після призначення Адольфа Гітлера рейхсканцлером, через вісім місяців після запровадження антисемітського «арійського параграфа» та через шість місяців після розпуску всіх опозиційних партій у Німеччині – директор Апологетичного центру Вальтер Кюннет надіслав ще один звичайний офіційний звіт до Рейхського міністерства у справах церкви.
Горст Юнгінгер пропонує оцінку цієї співпраці, яка не залишає місця для двозначності:
" "Апологетичний центр" не гребував звернутися за допомогою до Таємної державної поліції (гестапо), так само як він, навпаки, постачав державній владі матеріали, спрямовані на боротьбу з рухом вільнодумців та безбожників, а також з конкуруючими релігійними групами, такими як Свідки Єгови та інші об'єднання " 2 .
Документ зберігається цілим у Євангельському центральному архіві в Берліні (номер файлу EZA Berlin, 1/C3/392) 22 . У 1990 році його було опубліковано незалежно двома науковими дослідницькими групами: Еберхардом Ремом та Йоргом Тірфельдером у їхньому фундаментальному дослідженні "Juden, Christen, Deutsche" (Євреї, християни, німці) та Гаральдом Ібером в антології "Diakonie im "Dritten Reich"" (Дияконія в Третьому рейху) 22 .
А ось що написав чорним по білому сам Вальтер Кюннет:
" Управління Таємної державної поліції висловило свою жваву зацікавленість у архіві секти Апологетичного центру, а також у роботі, яку досі виконувала Апологетичний центр у боротьбі з вільнодумством, марксизмом та більшовизмом, і висловило бажання мати можливість у майбутньому вести боротьбу проти незаконного вільнодумства та незаконного марксизму спільно з цим церковним апологетичним бюро. Обмін матеріалами між Управлінням Таємної державної поліції та Апологетичним центром вже розпочався. Також встановлено контакт з Міністерством пропаганди. Є всі підстави вважати, що тут також буде встановлено оперативний зв'язок. В останні місяці Міністерство внутрішніх справ Рейху також неодноразово надавало Апологетичному центру важливі матеріали для впровадження та практичного використання " 22 .
Обмін матеріалами!
З боку влади не було жодного тиску чи вимагання. Гестапо не проводило обшуків у приміщенні з ордерами на обшук і не виносило картотеки. Картотеку не вилучали силою. Нацисти лише висловили свою зацікавленість, і обидві сторони домовилися про партнерство. А обмін за визначенням передбачає добровільність та взаємну вигоду: антикультове агентство передавало свої досьє на громадян, які не погоджувалися з культом, а натомість нацисти надавали їм оперативні матеріали "для впровадження та практичного використання".
А тепер погляньте на список супротивників, проти яких антикультисти погодилися об'єднатися з нацистами: " вільнодумство, марксизм, більшовизм ".
Жодного слова про теологію. Жодних суперечок щодо догм чи єресей. Суто політичні ярлики, які вже були підставою для ув'язнення в Німеччині в грудні 1933 року. Нацисти розгромили об'єднання вільнодумців ще навесні, а комуністів — у лютому та березні. На час написання цього звіту їхні активісти та депутати парламенту вже були за колючим дротом концтабору Дахау, відкритого 22 березня 1933 року. Іншими словами, апологетична служба церкви запропонувала об'єднати зусилля з гестапо проти людей, яких активно відправляли до концтаборів.
Опублікувавши цей документ у 1990 році, дослідник Гаральд Ібер додав два власні гострі коментарі. Перший сповнений щирого людського горя: " Сама думка про те, що матеріали з Апологетичного центру допомогли відправити вільнодумців чи марксистів до концентраційних таборів, викликає у мене сильне стиснення в грудях " .
А другий коментар дає остаточний діагноз усій повоєнній антикультовій діяльності: " Жодна публікація про Apologetische Centrale, опублікована після 1945 року, не містить жодного слова про її зв'язок з нацистськими каральними органами " 22 .
Жодного слова протягом сорока п'яти років. Весь цей час цей викривальний документ тихо лежав у публічному церковному архіві в самому серці Берліна, під точним номером, який ми вказали вище, і кожен може запросити його сьогодні.
Далі буде…
