- Тема з «воєнними злочинами Києва» таки пробувала вкидатись, але дуже швидко викинулась. Вчора, скажімо, було кілька сот твітів на тему злочинів «Києва» чи «Зеленського», сьогодні й того нема. Світ навіть з Росії втомився охуївати, на їхні фейки просто нема часу;
- На внутрішньому ринку Росії вже не перший день новини зміщуються від радісного «візьмемо Україну» до практично оборонного «своих не бросаем». Але це не так хороші, як закономірні новини, коли твоя маленька переможна війна виявляється не маленькою і не переможною;
- В Україні дуже активно вкидається теза про «нас кинули». Попередні два дні вона стосувалася Зеленського, тепер сюди все активніше включається НАТО. Не те щоб для цього геть не було підстав, але про них пізніше;
- На внутрішньому ринку пропаганди Росія вже кілька днів грає карту південних регіонів, особливо Херсона. Сюди ж інформація про підготовку провокацій і лютий тиск на Енергодар. Якщо зіставити це з інформацією з їхніх брифінгів про перебіг ситуації, після яких росіянам в кращому разі доводиться шукати на мапі села в Донецькій області, воно й не дивно. За версією російських ботів, вони вже п'ять разів взяли Вінницю, тому зрозуміло що лисому коротуну потрібна хоч якась реальна картинка для підкріплення власної пропаганди. При цьому на Півдні вони справді просунулись найдалі плюс, наскільки я розумію, там зараз найбоєздатніші частини, які в них є;
- Аналогічно для внутрішнього ринку Росія розповідає про свою «миротворчу місію» і «гуманіатрну допомогу», але, судячи з усього, це робиться значною мірою для затикання дір щодо перебігу самої війни. Ніхто в цивілізованому світі їм не вірить (бо це й неправда), тому вони вже й не намагаються;
- Більшість із нас відчувають моральну і фізичну втому та розчарування від того, що війна не закінчилася просто вже. Це нормально. Але саме в цю сторону рухаються їхні наративи зараз, особливо після того як розгін кількох попередніх м'яко кажучи нічого не дав.
При тому, що більшість українців переконані в остаточній нашій перемозі, серйозно підірвати довіру до владних інституцій зараз на межі з неможливим. Здається, ворог за останні кілька діб теж це зрозумів, і саме тому інфоприводи перейшли з Зеленського до НАТО;
Для демотиваторів по НАТО ми самі дали достатньо підстав власною інформаційною кампанією, інакше й бути не могло. Але тут насправді ситуація просто незмінна — вони як заявляли, що не воюватимуть в Україні, так і продовжують заявляти. Зараз наші злість і лють на всіх навколо набагато потужніші, звісно, але навряд чи вони будуть корисними;
При цьому ми все ще маємо безпрецедентну міжнародну підтримку, якої не мали буквально в жодних попередніх визвольних змаганнях. Хоч як би мені не хотілося, щоб ця війна відбулася в межах екранного часу театральної версії, як оповідає американський воєнний міт, цього вже не сталося і не станеться;
Остання важлива річ, яку варто сказати (і якої я досі нізвідки не чув) — ми, особливо в країнах типу Німеччини, котрі підтримували нас неохоче, добилися розуміння того, що це не проксі-війна, а оборона незалежної держави з широкою підтримкою інших незалежних держав. Я не певен на всі сто, але це видається частиною загальної мотивації військового невтручання. Так, не лізти безпосередньо сюди в першу чергу репутаційно вигідно для самих держав НАТО, але ця репутаційна вигода обертається нам дивідендами у вигляді неймовірно широкої низової підтримки в десятках країн. Принаймні, саме це я неодноразово бачив у спілкуванні з іноземцями, котрі питають, як ми тут. Людям під обстрілами і в евакуації від цього, на жаль, нітрохи не легше, але така наша реальність.
Втім, тези про «НАТО нас зливає» теж довго не триватимуть. По-перше, вичерпається психологічний стан, в якому ми сприйнятливі до такого бачення. По-друге, жоден подібний наратив досі не протримався довше одного-двох днів, тому не бачу підстав, чому б цей мав.
З об'єктивно хорошого — російська «кіберармія» очевидно була сильною рівно доти, доки українські айтішники мали важливіші заняття. В широкому інфопросторі нічого нового вони вигадати чи зробити не змогли, тому просто продовжують клонувати власні фейки в нових обгортках. В принципі, те саме зараз можна сказати і про російську армію загалом.