Відразу попереджу — це не політичний допис. Він стосується лінгвістики.
Існує теорія «нейтрального положення», згідно з якою базове розташування язика (як найбільш рухомої частини артикуляційного апарату) значною мірою залежить від мови, якою спілкується людина. Нерідко респонденти повідомляють, що при переході з мови на мову язик також змінює нейтральне положення. Інша назва для цього явища — «артикуляційна база», оскільки саме з такої позиції легше починати мовлення. Наш мозок несвідомо оптимізує артикуляційний апарат, щоб він завжди був напоготові до виконання базової функції. Тому я провів опитування і зібрав 120 результатів про «базове положення» україно- і російськомовних людей з моєї стрічки.
На жаль, фейсбук-опитування не дозволяє дослідити фактичне положення (це робили за допомогою МРТ) і зміну артикуляційної бази при спонтанному переході з мови на мову. Не кажучи про те, що існує артикуляційна специфіка, яку в таких опитуваннях врахувати неможливо. Тому результати, які зібрав я, переважно умовні, проте й вони загалом узгоджуються з більш серйозними дослідженнями на цю тему. Але наразі без відсотків, бо матеріалу доволі багато, то мушу ще раз і уважніше опрацювати результати. Отож:
1. Згідно з припущенням, в нейтральному положенні язик носіїв української здебільшого притискається до твердого піднебіння чи його передньої частини; кінчик язика впирається в альвеоли чи верхні зуби. Язик носіїв російської (хоч результатів значно менше) радше опущений вниз, кінчик язика впирається в нижні зуби. Опитування це підтвердило.
2. Для людей, котрі змінили мову, розподіл приблизно однаковий, хоч я зі зрозумілих причин не можу врахувати вікову кореляцію, а також з'ясувати, як це в'яжеться з рештою змінних (за вихідною гіпотезою мало би в'язатись, але тут хто його зна).
3. Попри те, що можна стверджувати значущі кореляції на рівні окремих мов, це явище навряд чи є мовно-специфічним, а залежить ще від цілого ряду супутних факторів, як-то реґіону, акценту, діалекту, особистого мовного середовища і навіть досвіду риторики, бо практика декламації змінює акцент.
Найцікавіше в цьому всьому от що. Артикуляційна база, ймовірно, пов'язана з вокальною павзою (протяжна голосна, якою ми заповнюємо мовчання). Інакше кажучи, артикуляційний апарат пристосовується не просто до мови чи загальної фонетики, а радше до того єдиного і практично несвідомого звука, з якого ми, якщо немає попередньої практики, схильні починати наше мовлення. Такий собі вокальний бурдон мовної здатности.
А якщо не думати про причини, то умовні «щелепи» відрізняються саме артикуляційною базою. Втім, опановувати інші мови це ніяк не заважає.