1. Чи могли там бути провокатори, котрі почали розкачувати ситуацію в бік вандалізму? Так, могли. Чи впливає це на сам протест? Ні, ні, навіть наявність провокаторів ніяк не впливає на суть протесту. Навіть найбільш мирні котички і бусінки не застраховані від провокацій, якими наділені владою люди створюють потрібну для себе медіакартинку. Але справа не в цьому. Наявність провокаторів НЕ уневажнює протест. Для будь-якої мислячої людини вона є ознакою публічної вагомости протесту.
2. Для кого був цей протест у суботу ввечері? Дурне питання. Цей протест був для людей. Будь-який протест завжди для людей. Владі протести не потрібні. Нагадую, що протести на Майдані відбувалися на Майдані. Там, де взагалі немає жодних владних установ. Але ніхто не питав, кому ці протести були потрібні. От і зараз нічого питати.
3. Кому потрібен вандалізм? Самим людям. Бо йдеться не про нищення майна, а про можливість випустити пару і викричатися в умовах, коли тебе не чують. Чи дає щось такий підхід? Ні, не дає. Як і мирний протест. Але на відміну від стояння в очікуванні з моря погоди, він приносить полегшення. Тому я не можу навіть помислити ні слова осуду в бік тих, хто вчора орудував балончиком і бив вікна. Мене теж навідує таке бажання. Наше ставлення до вандалізму як спонтанного прояву гніву не касує системної проблеми, на яку гнів спрямований.
4. Чи є тут неповага до інституту президентства? Так, безперечно. Тому що інститут президентства втратив повагу, а не тому що люди сякі-такі, не цінують доброго лідера. Президент був віртуальним об'єктом цих протестів, насильство було звернене саме на президента як на фігуру, котра прямо відповідає за насильство держапарату проти власного народу.
5. Чи була тут неповага до державних символів? Даруйте за фамільярність, але ж, любі мої, у вас коротка пам'ять, якщо гадаєте, що була. Тризуб фігурує на кожнісінькій держустанові України. Чи ви думаєте, що франківські патріоти, коли палили СБУ (так, до слова про Майдан, на якому не було немотивованого насильства), дбали про збереження табличок на фасаді? Ще раз — насильство було адресована інституту президентства, а не державній символіці. І це необхідно розпізнавати. В усьому іншому див. п. 1.
6. Чи наблизила нас ця ситуація до звільнення політв'язнів? Гадки не маю. Проте й бездіяльність до цього не наближає. Нагадую, що спалене активістами СБУ в Івано-Франківську теж не наблизило перемогу революції і сильно пошкодило пам'ятку архітектури. Але ніхто не казав, що це дискредитація Майдану — бо було не до того.
7. Якщо це був хитрий план МВС, аби люди викинули пару — що ж, 1:0, абсолютно очікувано. Але поки що виглядає на те, що це був хитрий план МВС, аби ми з вами пообговорювали, чи ок бити вікна в урядових спорудах на акціях громадської непокори. Якщо у формулюванні «акція громадської непокори» вам незрозуміле слово «непокора» — можливо, вам не слід брати участь у цій дискусії.
8. Нагадую, що це не про побиті вікна, помальовані стіни, ба навіть не про підпалену табличку (яка, насправді, доволі точно відбиває рівень поваги до інституту президентства). Це про поліцейську державу, неконтрольовану поліцію та суди, клінічного садиста на посаді міністра МВС та десятки сфабрикованих чи розглянутих під тиском справ. Це навіть не про Стерненка. Це про Антоненка, Кузьменко, Дугарь, Бутка, Сорда та інших людей, базові права котрих порушили просто тому що могли. Якщо для вас це про двері та стіни — я не розумію ваших пріоритетів
9. Вважати, що вчорашні події під ОП були зрежисовані спеціально для дискредитації протестів та водночас вважати протести дискредитованими і негідними вашої підтримки — йобнута позиція, котра автоматично ставить вас на сторону МВС, ви вже вибачайте. Це не від вас залежить, а від того, що ви хаваєте наратив, який вам згодовують, і не помічаєте цього.
10. Нагадую, що вчора після протестів викрали письменника, видавця і ветерана Влада Сорда. Я кажу «викрали», бо це не було затримання. Його просто запакували у машину і повезли. А тоді тримали у відділку, не пускаючи адвокатів. А тоді космонавти силою розігнали людей, котрі зібрались на його підтримку. Це країна, в якій ми зараз живемо, хочете ви того чи ні. Це країна, в якій по вас можуть прийти будь-якої миті, бо системі байдуже на те, хто ви є.
І якщо ви не знали, то на розбиті двері та вікна системі теж байдуже. В неї є запасні. Але в нас немає запасних людей. А в політв'язнів Авакова, як і в усіх людей, котрих свині товчуть ногами чи ґвалтують по відділках, немає запасних життів.
