Мені часто доводилося стикатись з вершителями правосуддя. В інституті моя викладачка з кримінального процесу мене дуже недолюблювала, вона була суддею.

Я проходила виробничі практики в судах, де суддя міг некоректно висловитись чи порвати мій щоденник, бо в нього настрій поганий чи просто зараз сатаністський день по лунному календарю.

Якось, це було давно, я потрапила на стажування на посаду помічника судді в Вищий господарський суд. Цей суд--це якийсь інший вимір, люди інопланетного походження. Спочатку я втрапила в канцелярію суду, там було кілька секретарів чоловічої та жіночої статі, вони мене обступили, і я така красіва, з високим рівнем емоційного інтелекту, критичним мисленням та високоморальними принципами 22 річна висока білявка з блакитними оченятами опинилась в центрі уваги. І раптом одна з того стада секретар судового засідання взяла мене обома руками з веліканськими пазурями за білий комірець моєї сорочки,і каже мені: «ти вобше як сюда попала, прості смертні сюди так просто не потрапляють, що в тебе круті батьки, чоловік чи коханець?"Мені спочатку було смішно, потім страшно, потім я взяла себе в руки, сама собі подумки сказала(Оля, спокійно, ти ще не таких ставила на місце) та й кажу їй :"так, у мене всі круті, і я вобще бомба- ракета, дуже крута, аж кручусь, а ще я кікбоксингом займалась, і начебто їх трохи попустило.

Трішки згодом , я потрапила до помічників суддів. Це вже були більш космічні суб'єкти, постійно проводили дискусії, хто на якій машинці їздить, в кого дорожчі духи, за скільки тисяч долярів сумочка, годинник, в які краї краще полетіти на відпочинок. Помічниками суддів були в основному родичі, свояки, дуже близькі камради

З мовним питанням в суді була якась біда, конкрєтна проблєма, адже більшість причетних до здійснення правосуддя професійно володіли суржиком, їхніми хелперами були орфографічний та тлумачний словник української мови, і гугл транслейтер ще ніхто не скасував, так що хоч вчомусь була моя перевага.

І от нарешті їх величність--судді- це були багаті люди поважного віку, які мало часу приділяли судовим справам, їм трохи не до того, від основного функціоналу, їх святої місії та надзвичайної діяльності їх відволікали думки про як заробити? куди полетіти? яку нерухомість придбати.

Жіночка в мантії, в якої я проходила стажування була в двічі старшою за мене. Вона постійно нагадувала, що посада, яку я планую зайняти вартує 50 тис.зелених, і хоча вона чудово розуміла, що я взяток не беру і не даю, і якби в мне була така гарна сума ( а в той час це була вартість однокімнатної квартири в м. Києві), я б точно її не витратила на придбання місця під сонечком в судах України. Вона часто прикалувалась наді мною, (якби моя воля, я б ввела для суддів обов'язковий ряд щомісячних експертиз, зокрема психіатричну) і раптом вирішила викинути мене з вікна, це був 10 поверх, відчинила вікно, і сказала, що зараз мене викидатиме, і пішла мене ловити. Ні це не казочка про колобка, це реальність.

На щастя, я втекла. Тому вчіться швидко бігати, іноді-це корисно, а іноді допомагає зберегти життя. Що зараз з цією суддею, вона там не працює- спустилась на одну інстанцію нижче. Карма, вона така.

До речі, мені уже давно не 22, але з того часу нічого не змінилось, ну так звісно зросли зарплати і пенсійне забезпечення суддів і апарату. Судді, які були звільнені за свої особливі заслуги перед державою та кожним громадянином, особою, людиною, благополучно змінили свої прізвище,ім'я чи по-батькові, і живуть по-новому, працюють в новому суді з новою європейською ЗП, або ж працюють в Вищій раді правосуддя,і мають теж вищу ЗП. Отак і живемо, а вище суддів тільки сонечко...