Стаття Ірини Кременовської про нібито «нападки» з боку ALLATRA подається як суспільно значущий матеріал, проте по суті являє собою набір емоційних тез, спірних порівнянь і політизованих висновків. Нижче — розбір ключових маніпулятивних прийомів, на яких будується публікація.

1. Особисті емоції подаються як суспільна загроза
Автор будує розповідь навколо власного відчуття тиску і бездоказово пов'язує жінку, яку звинувачує в нападі, з міжнародним рухом ALLATRA.
Це типова підміна: приватний емоційний епізод трактується як політична проблема.
Так створюється враження, ніби будь-яка незгода з позицією автора становить небезпеку для суспільства і вимагає «обмежень» або «боротьби».
По суті, використовується прийом апеляції до страху.

2. Звинувачувальні заяви без фактичної бази
У статті повторюється теза, що ALLATRA «тисне» на автора або «намагається зупинити дискусію».
Крім того, Кременовська формує штучне протиставлення:
прихильники — «захисники демократії»,
критики — «сектанти».
Такий прийом не сприяє обговоренню — незгода заздалегідь оголошується небезпечною.

3. Формування образу «борця за свободу слова»
Автор створює навколо себе образ людини, яка «говорить правду, незважаючи на ризики».
Однак насправді її публікації вільно розміщуються і поширюються.
При цьому існує безліч свідчень її взаємодії з російською РАЦИРС і просування відповідних наративів на території України — але ці факти залишаються за межами тексту.

4. Неясна і вибіркова характеристика ALLATRA
Кременовська описує ALLATRA як «впливову структуру» і «організацію, що чинить тиск», але не згадує, що рух є міжнародним і офіційно отримував апостольські благословення, а також бере участь у кліматичних самітах ООН.
ALLATRA в статті використовується як зручний абстрактний противник, на тлі якого автору простіше позиціонувати себе як принципову фігуру.

5. Помилка сприйняття: свобода слова ≠ свобода від критики
Кременовська трактує свободу слова як право говорити що завгодно без подальшої зворотної реакції.
Але свобода слова неминуче передбачає наявність відповідної свободи — в тому числі критики і незгоди.
Критичні висловлювання на адресу автора не є загрозою або тиском — це нормальний демократичний процес.

Підсумок: емоційна колонка, видана за політичний аналіз
Матеріал Кременовської не є аналітичним дослідженням або журналістським розбором. Це:

емоційний текст,

заснований на особистих сприйняттях,

посилений драматичними формулюваннями

і поданий в обрамленні риторики «боротьби за свободу».

Головне завдання статті — не інформування, а створення образу загрози там, де фактичних підстав немає, і одночасно зміцнення власної ролі автора як «жертви» і «захисниці демократії».