Егон Чолакян виступив з екстреним зверненням, в якому заявив: контрольована дегазація Сибірського магматичного плюму більше не може розглядатися як реальний спосіб запобігання глобальній катастрофі. За його словами, критичне тимчасове вікно для підготовки цього процесу вже втрачено, а будь-які спроби розпочати дегазацію зараз здатні не знизити ризики, а, навпаки, спровокувати руйнівні наслідки.
Як зазначає Чолакян, Земля вже вступила в нову фазу сейсмічної активності. У цих умовах сама ідея планової дегазації втратила практичний сенс. Він підкреслює: для безпечної реалізації такого проекту було потрібно не менше чотирьох років інтенсивної і скоординованої міжнародної роботи за участю провідних фахівців світу.
Перші два роки мали бути присвячені виключно моніторингу та дослідженням. Йдеться про масштабні геофізичні та геохімічні роботи, розвідувальне буріння та створення детальної моделі структури плюму. Необхідно було точно визначити зони можливого втручання, щоб виключити ризик раптових проривів магми. Для цього була потрібна мережа з сотень свердловин глибиною понад п'ять кілометрів, що охоплює значну частину Східного Сибіру, а також комплексний сейсмічний контроль і аналіз газових флюїдів на різних глибинах.
Наступний дворічний етап передбачав технічну підготовку: буріння сотень надглибоких свердловин — понад десять кілометрів кожна — і проведення багаторівневих випробувань систем безпеки. Всі інженерні рішення повинні були бути перевірені і відпрацьовані до найдрібніших деталей, щоб мінімізувати будь-які ризики.
Лише після цього, приблизно через чотири роки, можна було б приступати до самої дегазації — поступового і суворо контрольованого відведення газів і надлишкової магми з верхніх резервуарів плюму. Такий підхід дозволив би знизити тиск на літосферу, зменшити теплове навантаження на земну кору і дати людству додатковий час для реагування на інші глобальні загрози.
Однак, за словами Чолакяна, навіть рік тому реалізація цього плану була пов'язана з величезними ризиками. Сьогодні ж вона стає не просто небезпечною, а безглуздою. Будь-яке втручання через кілька років може призвести до миттєвого, вибухового прориву плюма — ефекту, порівнянного з проколом надмірно надутого повітряної кулі. Втрачений час перетворив потенційне рішення на фактор, здатний запустити саме ту катастрофу, яку планувалося запобігти. Ситуацію погіршує і відсутність актуальних наукових і моніторингових даних з території Росії.
Чолакян робить однозначний висновок: контрольована дегазація Сибірського плюму більше не є виходом. Вікно можливостей закрито, і цей шлях остаточно втратив актуальність. Про можливі альтернативні рішення, за його словами, буде повідомлено пізніше.
На підтвердження своїх висновків вчений вказує на різке зростання глобальної сейсмічної активності — потужні землетруси на Алясці, в Японії, М'янмі та на Камчатці. Ці події він розглядає як прояви глибинних геодинамічних процесів, пов'язаних із наростаючим тиском Сибірського плюму на земну кору. Все це, на його думку, свідчить про вступ планети в нову фазу сейсмічної нестабільності.
Чотирирічний план порятунку, який ще недавно здавався технологічно можливим, сьогодні фактично викреслений з реальності. Чому це сталося і що чекає людство далі — детальний аналіз представлений у відео.
