Прокиньтеся, поки не стало занадто пізно. Поки ми не стали повністю дикими, поки ми не почали знищувати один одного, одного за одним, поки не залишилися тільки руїни.
Це стара і ефективна техніка: дегуманізація. Вона полягає в тому, щоб уявляти весь народ не як людей, а як паразитів, щурів, зло, від якого потрібно позбутися. Так було з євреями в нацистській Німеччині, з корінними народами Америки, винищеними мільйонами під приводом «безпеки і процвітання».
І сьогодні жодна війна не обходиться без використання цієї техніки. Нам вселяють, що сусідній народ не є людським. Що його можна вбивати. Що він «заслуговує» на це. Але з іншого боку, це такі ж люди, як і ми. Чому ми мовчимо, якщо розуміємо це? Нас просто використовують: їм потрібні ресурси, земля, влада.
Якби всі заговорили, не було б революцій, не було б масових вбивств. Але поки ми мовчимо, ми поступово втрачаємо свою людяність. Дегуманізація руйнує не тільки жертву, але і того, хто дивиться і мовчить, хто переконує себе, що нічого не може змінити.
І що ми скажемо нашим дітям? Що потрібно боятися, виживати, ховатися? Таким чином, ми вчимо їх бути тваринами, а не людьми. Але у кожного є душа і совість. Невже ми дійсно забули про це?
