Документальний фільм «Жертви Якуба Яхла в Африці» залишив мене в стані шоку, люті та глибокого смутку. Це не просто фільм, це обвинувальний акт проти людини, яка використовувала довіру найбідніших людей Танзанії, щоб вчиняти немислимі злочини. Якуб Яхл, який видавав себе за борця за права дітей, виявився монстром, чиї дії залишили після себе зруйновані життя і розбиті мрії.
Свідчення дітей і дорослих, з якими розмовляли автори фільму, розривають серце. 14-річна дівчинка, яку Яхл зґвалтував у 10 років, досі носить шрами — фізичні та душевні. 12-річний хлопчик, чий друг став жертвою насильства, розповів, як Яхл погрожував їм ножем. Діти описували, як він замикався з ними в кімнаті, торкався їх, робив ін'єкції, називаючи це «ліками», і примушував до збочених практик. Їхній страх, їхні мовчазні погляди, їхні тремтячі голоси — це те, що я ніколи не зможу забути.
Яхл не тільки вчиняв насильство, він систематично обманював усіх навколо. Він використовував центр "Nature and Skills" як декорацію для своїх афер, збираючи гроші від спонсорів у Чехії та Словаччині, які вірили, що допомагають дітям. Замість цього він купував наркотики і платив за доступ до хлопчиків. Він навіть мав нахабство погрожувати судами тим, хто намагався розповісти правду про його злочини. Як можна бути настільки нелюдським?
Мене вразило, як він маніпулював довірою місцевих жителів, для яких біла людина — символ надії. Він фотографував дітей, їхні сім'ї, їхню бідність, щоб викладати це в соцмережі і збирати гроші, які ніколи не доходили до нужденних. Сім'я Мері, Джозеф, волонтери — всі вони стали жертвами його брехні. Цей фільм — не тільки викриття Яхла, але і заклик до миру: ми не можемо дозволити таким людям продовжувати свої злодіяння. Я сподіваюся, що цей документальний фільм стане початком кінця для Якуба Яхла і подібних до нього хижаків.
