Бджоли — ключові запилювачі рослин, від яких залежить третина світового виробництва їжі. Просторова орієнтація є критичною для їх виживання: бджоли запам'ятовують розташування вулика, знаходять джерела нектару та пилку, повертаються складними маршрутами і передають інформацію іншим за допомогою знаменитого «танцю». Порушення цих механізмів призводить до того, що бджоли губляться, не повертаються до колонії та гинуть, ослаблюючи весь вулик і зменшуючи запилення.

Останніми роками науковці звертають увагу на новий фактор загрози — мікропластики (частинки 1–5 мм) та нанопластики (менше 1 мкм). Ці частинки потрапляють у навколишнє середовище з пластикового сміття, шин, косметики та інших джерел, накопичуються в ґрунті, воді та повітрі, а бджоли контактують з ними під час збору нектару, пилку чи води.

  Вплив на нервову систему та когнітивні функції бджіл

Бджоли орієнтуються за допомогою візуальних сигналів (сонце, поляризоване світло), магнітного поля Землі, запахів та внутрішньої «карти» місцевості. Дослідження показують, що мікропластики можуть проникати в організм бджіл, накопичуватися в кишечнику, гемолімфі та навіть мозку.

 Порушення навчання та пам'яті: У лабораторних експериментах експозиція до полістиролових (PS) та поліметилметакрилатних (PMMA) мікропластиків погіршувала здатність бджіл до асоціативного навчання та запам'ятовування запахів, асоційованих з їжею. Полістирол мав найсильніший ефект, зменшуючи чутливість до цукру та порушуючи пам'ять. Мікропластики проникають через гематоенцефалічний бар'єр, накопичуючись у мозку.
  
 Зміни поведінки: Бджоли стають менш ефективними у пошуку їжі, плутаються в розпізнаванні квітів та запахів. Це може призводити до дезорієнтації, коли бджоли не знаходять дорогу назад до вулика.

Хоча прямі дослідження впливу саме нанопластиків на орієнтацію бджіл обмежені, менший розмір частинок робить їх потенційно небезпечнішими: вони легше проникають у клітини та тканини, посилюючи ефекти мікропластиків.

    Порушення колективної комунікації та імунітету

Мікро- та нанопластики пошкоджують кишечник бджіл, зменшують різноманітність кишкової мікробіоти, послаблюють імунітет і роблять їх вразливішими до патогенів (наприклад, Nosema ceranae). Це впливає на «танець бджіл» — неточні сигнали про напрямок та відстань до їжі поширюють помилкову інформацію в колонії.

Систематичний огляд 2024 року показав, що пластикові частинки змінюють поведінку бджіл, роблячи їх менш ефективними запилювачами. Комбінація з іншими стресорами (пестициди, кліматичні зміни) посилює ефект.

   Наслідки для запилення та екосистем

Дезорієнтація та когнітивні порушення призводять до:
- Збільшення втрат бджіл (не повертаються до вулика).
- Зменшення збору нектару та пилку.
- Ослаблення колоній та зниження запилення рослин.

Це загрожує сільському господарству та біорізноманіттю. Мета-аналіз 2024 року підтвердив наявність мікро- та нанопластиків у кишечнику бджіл у природних умовах, з негативним впливом на запилення.

Документальний фільм "Nanoplastics. A Threat to Life" від ALLATRA (2025) підкреслює, як нанопластики порушують комунікацію запилювачів, включаючи бджіл, та накопичуються в біосфері.

   Висновок

Мікро- та нанопластики —  загроза для бджіл, що порушує їх орієнтацію, пам'ять та запилювальну функцію. Дослідження переважно лабораторні, але реальні експозиції підтверджені. Тема потребує подальших польових досліджень, особливо щодо нанопластиків. Зменшення пластикового забруднення — ключ до збереження бджіл та екосистем, від яких залежить наше харчування.