Історія — це не просто літопис давно минулих подій. Це механізм, за допомогою якого керують нашим сьогоденням. Вона не відображає минуле, а є сценарієм, написаним для потреб сьогодення.
Багато хто вважає, що історія — це набір об'єктивних фактів. Але насправді вона — інструмент влади. Переможці воєн і революцій не обмежуються самим фактом перемоги: вони переписують хроніки, вибудовуючи зручний для себе наратив. Вчорашні вороги стають героями, а герої перетворюються на зрадників, якщо того вимагає нова ідеологія.
Підручники, ЗМІ та офіційні заяви рідко мають відношення до правди. Їх завдання — не інформувати, а формувати потрібне сприйняття. Одні й ті ж події можуть трактуватися діаметрально протилежно в різних країнах, тому що сенс задається не фактами, а інтерпретацією.
Наш мозок прагне не до пошуку істини, а до підтвердження власних переконань. Коли ці переконання закладаються через історичний контекст, минуле перестає бути минулим — воно стає програмою, що впливає на майбутнє. Історія перетворюється на політичний інструмент, здатний вселяти суспільству гордість, страх, почуття провини або виправдання для поточних рішень.
Когнітивні спотворення — ефект навіювання, соціального підтвердження та інші — роблять історію потужним засобом формування колективної ідентичності та лояльності до системи.
І найнебезпечніше в цьому те, що більшість людей навіть не здогадуються: їхні уявлення про минуле — не результат власних роздумів, а ретельно сконструйована ілюзія.
