Проблема невидима
Нанопластик не можна побачити, відчути або одразу пов'язати із хворобою. Людський мозок еволюційно погано реагує загрози без чіткого образу ворога. Метеорит – так. Вулкан – так. Частинки в 1000 разів тонші за волосся — ні.

Нема одного моменту катастрофи
Масові вимирання минулого мали «подію». Зараз – процес. Він розтягнутий у часі, отже:

немає паніки,

немає політичної терміновості,

немає заголовка «вчора/сьогодні».

Пластик – фундамент сучасної економіки: медицина, їжа, логістика, технології. Визнати його системну небезпеку означає поставити під питання всю модель виробництва та споживання останніх 70 років. Це надто болісно для держав та корпорацій.

Наукова невизначеність використовується як щит
Так, вже є дані про проникнення мікропластика в мозок, плаценту, кров.
Але:

довгострокові ефекти складно довести,

причинно-наслідкові зв'язки потребують десятиліть.
Цим користуються: «докази недостатні» ≠ «загрози немає».


⚠️ Але важливо: відсутність консенсусу не означає безпеки. Історія з азбестом, свинцем, ДДТ та тютюном це вже показала.

Чому нанопластик — якісно нова загроза

він хімічно токсичний (адсорбує та переносить отрути),

він фізично активний (розмір дозволяє перетинати бар'єри: гематоенцефалічний бар'єр, плацента),

він біологічно «липкий» (взаємодіє з мембранами, білками, ДНК),

він повсюдний та постійний.

Це не отрута в дозі, це новий фон існування, як радіація, тільки без лічильника Гейгера.

Чому суспільство психологічно паралізоване

Екзистенційне навантаження
Клімат, війни, ІІ, пандемії. Додавання ще однієї загрози викликає не мобілізацію, а відмову:

«Якщо все небезпечно — значить, нічого не змінити».

Відсутність особистої дії зі швидким ефектом
Коли людина не бачить, що саме вона може зробити і що це дасть, вона вважає за краще не думати.

Що ж нам з усім цим робити?
Насамперед почати говорити про це. Адже ми самі створили пластик і маємо вирішити проблеми, пов'язані з мікро і нанопластиком. Якщо хочемо жити і хочемо, щоб жили майбутнє покоління, не можна мовчати.

Мовчання – це не відсутність інформації.
Це форма згоди.