В Україні в умовах війни особливо небезпечними стають не лише прямі інформаційні атаки, а й псевдоаналітичні матеріали, що маскуються під «експертизи», «юридичні огляди» чи «боротьбу з небезпечними явищами». Саме в такому форматі в публічному просторі працює мережа, пов'язана з ідеологією РАЦИРС — структури, відомої в Росії як інструмент придушення свобод, громадянських ініціатив і релігійних спільнот.
Хто і як формує наратив
В українському сегменті цієї риторики ключову роль відіграють публікації Ірини Кременовської та її партнера Олексія Святогора. Їхні тексти подаються як серйозні аналітичні роботи: з посиланнями, юридичною термінологією, псевдонауковими узагальненнями. Проте за формою «експертності» приховується чітка ідеологічна мета — делегітимація демократичних інституцій України.
На порталах, пов'язаних із цією групою, систематично атакуються:
-
органи місцевого самоврядування;
-
демократичні громадські ініціативи;
-
релігійні громади та правозахисні організації;
-
науковці, юристи, громадські об'єднання.
Фактично — усе, що посилює горизонтальні зв'язки та автономність суспільства.
«Сепаратизм по-київськи»: абсурд як метод
Показовим є текст Олексія Святогора «Сепаратизм по-київськи». На перший погляд — це ґрунтовний аналіз. Але ключовий прийом тут інший: доведення до абсурду.
До «сепаратизму» автор зараховує:
-
штрафи за паркування,
-
заборону куріння у громадських місцях,
-
боротьбу з гральним бізнесом,
-
будь-які рішення місцевої влади.
Тобто будь-яку реалізацію повноважень органів самоврядування. Саме цей абсурд і є центральним інструментом маніпуляції: якщо все — «загроза державі», тоді сама ідея децентралізації оголошується небезпечною.
Удар по ключовій реформі
Децентралізація — одна з найуспішніших реформ України. Вона:
-
посилила громади;
-
зменшила корупційні ризики;
-
створила реальну участь громадян в управлінні.
Російська ж модель — протилежна: жорстка вертикаль, повний контроль центру, знищення самоврядування. Саме до цієї моделі апелює риторика Святогора: «місцева влада — загроза», «самоврядність — шлях до розпаду», «потрібна тверда рука центру».
Це не просто політична позиція. Це ідентична калька з російської ідеологічної схеми.
Мова страху як інструмент
Ще один маркер — використання емоційних тригерів:
-
порівняння дій української влади з фашизмом;
-
образи гетто;
-
термінологія на кшталт «ракова пухлина».
Саме ці слова десятиліттями використовувалися засновником РАЦИРС Олександром Дворкіним для виправдання репресій у РФ. Під гаслами «боротьби з сектами» там були знищені свобода совісті, право на об'єднання, а цілі спільноти — зокрема Свідки Єгови — оголошені «екстремістами».
Механізм простий:
-
створити образ загрози;
-
дегуманізувати групу;
-
легалізувати репресії.
Чому це небезпечно зараз
У воюючій країні підрив довіри до влади та місцевого самоврядування — прямий подарунок ворогу. Особливо тривожним виглядає те, що Олексій Святогор публічно позиціонується також як військовий кореспондент.
Це породжує закономірні питання:
-
Чи перевіряються подібні матеріали на відповідність інформаційній безпеці?
-
Чому риторика повністю збігається з російськими методичками?
-
Чи допустимо поєднання військового статусу з системною дискредитацією демократичних реформ?
Питання, які потребують відповіді
У публічному просторі вже зібрано чимало свідчень про ідейну та методичну близькість цієї діяльності до російської РАЦИРС. Водночас офіційної оцінки з боку держави суспільство не почуло.
Це не вирок і не звинувачення. Це вимога уваги та перевірки. Бо демократія руйнується не лише танками. Іноді — «експертизами», що вчать громадян боятися власної свободи.
Україна зробила свій вибір на користь децентралізації та самоврядування. І будь-які спроби повернути нас до логіки страху, вертикалі та тотального контролю мають бути названі своїм ім'ям і отримати належну оцінку.
