Українська політика – це територія подвійних стандартів.

З одного боку, сюди на топ-посаду можна легко провести «свою» людину, наплювавши на всі правила й процедури ( всі Ви знаєте кому підпорядковується негласно «поки» діючий мер Карлівки Петро Світлик, кумоство дає своє.

Мер та голова міської ради

Якщо призначити мера можна лише на виборах, то «зняти» його можна кількома варіантами.

Перший спосіб – мер сам може подати у відставку, затвердити яку мають депутати міської ради. У 2018 році так зробив мер Ірпеня із купою кримінальних підозр Володимир Карплюк, який вирішив спробувати свої сили на виборах до Верховної Ради. Однак Карплюк, який йшов по мажоритарці, програв кандидату від партії «Слуга народу».

Другий – це припинення або втрата українського громадянства. Хоча, наприклад, Геннадію Труханову, якого підозрюють в наявності російського паспорта, це не заважає очолювати Одесу.

Третьою підставою для звільнення мера може бути обвинувальний вирок суду – за корупцію, кримінал або державну зраду. Так було зі скандальною міською головою Слов'янська Нелею Штепою, яка у 2014 році просила Путіна «зайти» в Україну.

Суди по справі сепаратизму Штепи тривають досі, вироку за стільки років нема. Сюр, але через нюанси української бюрократії одіозна міська очільниця поскаржилася в Європейський суд з прав людини і навіть отримала 3600 євро компенсації за порушення права на свободу.

У законі також прописана можливість місцевого референдуму – містяни можуть самі відправити мера у відставку. Однак реалізувати це дуже важко. До того ж, остаточне «прощавай» міському голові має сказати місцева рада більшістю голосів чи партія, від якої мер висувався. Тож одного бажання громадян все одно буде недостатньо.

Місто може залишитися без мера і тоді, коли суд, а за ним місцева рада, визнають свого очільника недієздатним або відсутнім на роботі більше, ніж півроку.

Міськрада самостійно може відправити мера у відставку, якщо за це проголосують дві третини депутатів. Підставою може бути погана якість роботи або порушення мером законодавства. То порушення мером законодавства міста Карлівки дуже багато і є всі підстави для його зняття.

Так депутати відкликали очільника Чернівців Олексія Каспрука, який нещодавно відновився і навіть отримав грошову компенсацію у розмірі 264 839 грн, очільника Полтави Олександра Мамая (за «антинародні рішення виконкому про підвищення вартості проїзду, надання адрес кіоскам» тощо), мера Миколаєва Олександра Сенкевича.

Однак цей механізм часто працює не так як треба. Адже міськрада, якщо вона конфліктує із мером, може звільнити його навіть за формальних обставин. Якщо ж таке звільнення відверто безпідставне і незаконне, його можна оскаржити у суді, як, наприклад, це зробив миколаївський очільник Сенкевич.

Смерть також є підставою для припинення повноважень міського голови. Але факт загибелі має спершу визнати суд, а вже потім його має затвердити міська рада. Такий механізм в ідеалі має захистити місцеве самоврядування від недоброчесних рішень судів.

Однак на ділі це виливається в те, що коли мер помирає, суд це визнає, але місцева рада його не звільняє, бо хоче контролювати місто без перевиборів. Так зараз відбувається у Луцьку, мер міста Микола Романюк помер ще у 2017 році, але його обов'язки виконує секретар міськради Григорій Пустовіт.

Влада на місцях передусім має розробляти та втілювати локальну політику в інтересах громади, а не задля підвищення впливу та рейтингу президента.

Більшість депутатів Карлівської міської ради готові висловити недовіру (імпічмент) діючому меру. Далі цитата:

«Ми тільки за перевибори. Зрозуміло, що в цій піковій ситуації, яка склалася в Карлівці, виходу немає, окрім того, як провести перевибори мера міста. Але враховуючи мер через своїх покровителів вирішив переобрати не себе, а міську раду, яка не вигідна йому.

Про це ми напишемо в іншій статті.