Після кількох невдалих спроб авторки цих строк звернутися і бути почутою в офіційному порядку 1 листопада 2022 року була зареєстрована петиція 168322 про необхідність особистого контролю Президента України щодо питання захисту та збереження культурного та природного надбання, як джерела самоідентифікації української нації.

Це відкрите звернення містить стислий опис проблематики, яка потребує невідкладного контролю Президента України, а підняті питання не лише суспільно важливі, а стосуються запобігання незворотніх втрат культурного та природного надбання України. Мова йде про найбільший скарб, який ми повинні передати наступним поколінням українців. Відповідальність за його збереження має найвищий рівень. Є обгрунтована впевненість у тому, що саме зараз у розпал повномасщтабної агресії російської федерації необхідне не лише декларування першочерговості охорони пам'яток та об'єктів природно заповідного фонду на рівні закону, а свідоме виокремлення цього питання у пріоритет та жорсткий контроль щодо захисту та збереження національного надбання на найвищому рівні. Наша історична самобутність має таку ж особливу цінність як і життя людини.

Викладені в петиції пропозиції містять і стратегічний і тактичний рівень.

Стратегічне.

Впевнена, що усвідомлення нашої історичної самобутності та пріоритету духовного над матеріальним, який здатна реалізувати лише особистість, впевненість у значущості особистісного буття: свободі, честі, гідності, можливості духовного розвитку людини, збереженні безумовного права українців на культурне та природне надбання – це базові принципи, які мають бути вже зараз відображені в стратегіях розвитку України. В цьому сенсі особлива важливість захисту та збереження нерухомого та рухомого культурного надбання України як джерела самоідентифікації нації, природних об'єктів як джерела здорових, екологічних умов життя має бути відображена в Стратегії національної безпеки України.

Адже в умовах війни російської федерації проти України, що триває вже без малого 9 років нищення нашого культурного надбання та об'єктів природно заповідного фонду має рівень чи не найбільш актуальної загрози національній безпеці, тим більше на тлі активізації фальшування агресором історії нашої нації, яке вже триває майже 400 років та умисного нищення природних ресурсів. Захист та збереження культурного та природного надбання наряду з життям українців має стати основою для планування і реалізації політики у сфері національної безпеки.

Зогляду на реальний стан справ із захистом та збереженням культурного надбання України, потрібна принципова зміна системи управління культурним надбанням. До речі, відповідну концепцію ми з колегами вже розробили.

Тактичне.

Без малого річний досвід повномасштабного вторгнення в Україну російської федерації показав високу здатність самоорганізації фахівців сфери збереження культурного надбання та захисту довкілля- запрацювали самостійні ініціативи музейників, реставраторів, археологів, пам'яткознавців, професійних та громадських об'єднань  із захисту та моніторингу наслідків військових дій для культурного надбання, природо заповідного фонду, але це крапля в морі потреб. Результати такої діяльності унаочнили потребу важливих інструментів координації за участі державних органів.

Сьогодні сили центральних органів влади та відомств мають об'єднатися на взаємодії для координації успішного реагування на виклики війни. Як приклад, для моніторингу стану археологічних пам'яток, культурних ландшафтів на деокупованих територіях доступ на їхню територію не можливий без узгодження не лише з місцевим самоврядуванням, а і з силовими структурами щодо вільних проходів та наявності розмінування. За відсутності державного координаційного центру, погодження пересування моніторингових археологічних експедицій, що з'ясовують наслідки військових дій забирає невиправдано велику кількість часу.

Вже в березні 2022 року були підготовлені та передані пропозиції щодо ефективного реагування на загрози нищення та координацію роботи для збереження та відновлення культурного та природного надбання, яке має забезпечувати спеціальний координаційний центр створений Кабінетом Міністрів України. Міжвідомча координаційна група з уповноважених представників Міністерства культури та інформаційної політики, Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства зовнішніх справ, Міністерства оборони, Міністерства розвитку громад та територій України, , Міністерства юстиції, відомчих експертних установ потрібна для координації дії професіоналів різних фахів, оперативної та ефективної взаємодій на об'єктах культурного надбання та природних територіях з наслідками воєнних дій, для програмування збереження та відновлення об'єктів культурного та природного надбання, повернення культурних цінностей, розробки необхідних підзаконних актів.

Провідні завдання такого координаційного центру:

- Консолідація зусиль і налагодження взаємодії українських професіоналів різних фахів (архітекторів, інженерів, реставраторів, мистецтвознавців, експертів з природних ресурсів, правоохоронців, юристів, містобудівельників, землевпорядників, ІТ тощо) з врахуванням їхнього вимушеного переміщення.

- Забезпечення оперативної взаємодії та координації всіх дотичних до даної проблеми центральних органів влади та правоохоронних органів, для вчасної первинної оцінки наслідків військових дій рашистів. Тут корисним є досвід аналогічної робити професійних команд які зробили оцінку наслідків військових дій на пам'ятках Балканах, в Сирії, яким вони вже поділилися з українською професійною спільнотою. 

- Налагодження системи захисту об'єктів культурного та природного надбання та оперативного програмування подолання наслідків військової агресії російської федерації на об'єктах культурного та природного надбання.

- Оперативна організація необхідних заходів зі стабілізації пошкоджених об`єктів культурного надбання, виконання консерваційних, протиаварійних та реставраційних робіт.

- Взаємодія з міжнародними інституціями з фіксації збитків або наслідків свідомого захоплення, юридичний супровід зпритягнення до відповідальності російської федерації за умисне нищення українського культурного та природного надбання та відшкодування збитків.

Не менш важливою є взаємодія з міжнародними інституціями щодо імплементації ратифікованих Україною конвенцій в роботі над оцінкою наслідків військових дій та моніторингу стану об'єктів всесвітнього значення та включених до Попереднього списку. З 2014 року піднімається питання необхідності тісної взаємодії Національній комісії у справах ЮНЕСКО та Міністерству культури та інформаційної політики України з імплементації положень Конвенції про захист культурних цінностей на випадок збройного конфлікту (1954 р., Гаазька конвенція) та нових елементів захисту культурних цінностей передбачених її Другим Протоколом. 

В нинішніх умовах і Міністерству і Національній комісії необхідно терміново провести аналіз наслідків військових дій для Музейного фонду України та подати до Комітету із захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту  Перелік об'єктів що потребують підсиленого захисту — музейні колекції, що перебувають під загрозою нищення, вивезення. Важливо запустити всі механізми співпраці згідно Другого Протоколу Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту. Водночас важливо ініціювати роботу моніторингової місії ЮНЕСКО та терміновий аудит стану об'єктів всесвітньої спадщини та об'єктів Попереднього списку, які є номінантами до всесвітньої спадщини, а нині перебувають під загрозою. Щодо Попереднього списку, це стосується в першу чергу таких непересічних об'єктів:

Православні святині заповідника «Чернігів Стародавній» (внесені до Попереднього спіску всесвітньої спадщини у 1989 р., перебували під обстрілами в блокаді у лютому-квітні 2022),

Національний степовий біосферний заповідник «Асканія-Нова» в  Херсонській області ,Чаплинському районі (внесений до Переліку у 1989 р.,  під  окупацією),

Бахчисарайський палац кримських ханів та Чуфут-Кле, АРК(внесені до Переліку у 2012 р.,  під  окупацією),

Кам'яна Могила, Запорізька область, Мелітопольський район (внесена до Переліку у 2006 р., під окупацією),

Миколаївська астрономічна обсерваторія, 2007 (внесена до Переліку у 2007 р., місто перебуває під постійними ракетними атаками майже рік),

Кримська астрофізична обсерваторія, Бахчисарайський район, АРК (внесена до Переліку у 2008 р., під  окупацією),

Історичний центр і порт Одеси, 2009 (внесений до Переліку у 2009 р., місто перебуває під ракетними атаками майже рік),

Пости та укріплення на торгових шляхах генуезців від Середземного до Чорного морів (внесені до Переліку у 2010 р., українська частина номінанта під  окупацією),

Мангуп-Кале та Ескі-Кермен в Бахчисарайському районі АРК (внесені до Переліку у 2012 р., під  окупацією),

Держпром (Будинок Державної Промисловості) в Харкові (внесені до Переліку у 2017 р., під постійними ракетними атаками майже рік).

Одне з найболючіших питань — недопущення вивезення культурних цінностей за межі України. В цій царині вже багато років складна ситуація і сьогодні вона потребує особливого контролю. За даними міжнародних ЗМІ вже десятки тисяч предметів мистецтва незаконно вивезені окупантами з музеїв південних областей та Криму.

Зрозуміла поведінка рашистських окупантів, які свідомо відмовились від дотримання міжнародних норм і грабують культурні цінності тонами, але дивує, що процедура підготовки до вивезення культурних цінностей, контролю, обліку цінностей, які вивозяться, переміщаються за кордон навіть в умовах воєнного стану залишилась без змін з 2000-х років. Порядок державної експертизи культурних цінностей, порядок видачі свідоцтв на право вивезення, повернення тимчасово вивезених цінностей, якість та наявність обліку вивезеного, свідоцтв на право це зробити та забезпечення повернення не просто потребую оновлення, а суворого контролю. Відкладати це питання – це свідомо погоджуватися на багатолітні пошуки та тривалі процедури викупу, або навіть на втрату значної частини вже вивезеного.

Одночасно важливо звернути увагу на стан Державного реєстру культурних цінностей та Державний реєстр нерухомих пам'яток України, на їхню повноту та актуальність інформації, що вони містять. Професійна спільнота добре обізнана з кволістю роботи профільного міністерства щодо питання внесення в переліки Державного реєстру величезної кількості пам'яток як національного, так і місцевого значення, які вже багато років мають безсумнівний відповідний статус, однак, до цих пір данні про них не внесені (поки що навіть не піднімаємо питання якості реєстру як бази даних та обсягів коштів вже «освоєних» на створення електронного Державного реєстру нерухомих пам'яток України ).

Нині принциповим є питання якості діяльності Експертній комісії з питань обліку об'єктів культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики, яка роками накопичувала сотні підготовлених і поданих на розгляд пакетів облікової документації щодо внесення пам'яток культурної спадщини в Держаний реєстр. Показовим прикладом тут є ситуація з розглядом підготовленої до внесенням в Державний реєстр документації на  1400 пам'яток м.Києва, яка затягувалась потягом 2019-2021 рр.. Затягування на роки розгляду вже підготовленої документації без обгрунтованих підстав є м'яко кажучи дивним та несе прямі негативні наслідки для збереження і популяризації самобутності нашої нації.

Поза цим облікова робота в сучасних умовах воєнного стану та військових дій не обмежується питаннями взяття в Державний реєстр. Вкрай важливим є централізований збір інформації про постраждалі пам'ятки культурної спадщини та аудит, як центральним органом влади, так і регіональними та місцевими органами, наявності охоронних договорів та введення жорсткого контролю за їхнім укладанням.

Особливою проблемою з 2000 року залишається укладання охоронних договорів на пам'ятки археології. Тут потрібна взаємодія Міністерства юстиції України, Національної Академії Наук України та МКІП для визначення інституції — уповноваженого представника інтересів держави, що відповідатиме за захист, збереження та використання пам'яток та об'єктів археології України. Враховуючі видові особливості, відмінності археологічних пам'яток має бути розроблений відповідний порядок щодо розробки та заключення охоронних договорів на пам'ятки археології. 

Ще одним слабким місцем для створення системи захисту культурного надбання є відсутність інструктажу регіонів про першочергові заходи із захисту від військових дій об'єктів нерухомого культурного надбання. Профільне міністерство не торкається цього питання з 2014 р. і понині . А Національний комітет «Блакитного щита» так і не запрацював аж до повномасштабного вторгнення російської федерації. Сталої практики пропагування важливості захисту культурного надбання як серед цивільного населення так і військових до цих пір немає. Тож ключовим питанням залишається терміновість розробки та поширення до регіонального та місцевого рівня інструкцій із захисту об'єктів культурного надбання та правил поводження з об'єктами культурної спадщини що постраждали від ворожих атак, обов'язковість маркування та збереження всіх елементів декору пам'яток що перебувають на/довкола постраждалого об'єкту.

Останній рік виявив особливу вразливість національного культурного та природного надбання і на територіях, які не перебували під окупацією. Воно все частіше стає мішенню для оборудок недобросовісних підприємців, які користуючись ситуацією пожвавили оскарження заборон на протиправні будівельні роботи, перепланування природних територій та активізували самі роботи. Зокрема, в столичному регіоні пожвавилась неправомірна діяльність на території Лисогірського форту та Васильківського укріплення Київської фортеці, на низці ділянок історичного центру Києва (території пам'яток, заповідники та їхні охоронні зони), Національного природного парку «Голосіївський», в заказнику «Урочище Церковщина». Під загрозою нищення постала низка територій пам'ятки ландшафту та історії «Історичний ландшафт київських гір та долини р.Дніпро» та природно-заповідного фонду- пам'ятка археології та історії національного значення на Поштовій площі, острови в заплаві Дніпра (Труханів, Муромець), Осокорківськи луки, озеро Небреж, Троєщинські луки, природне урочище «Лиса гора».

В цій ситуації зусиль небайдужих містян недостатньо, тим більше вони обмежені у своїх правах умовами воєнного стану і мають змогу вести свою діяльність на захист культурної та природної спадщини переважно в судах, де процеси тривають роками. З позитивних явищ останнього часу слід відмітити, що останніми місяцями відчувається пожвавлення діяльності прокуратури, що активніше здійснює представництво інтересів держави в судах по безумовному збереженню об'єктів культурного та природного надбання і відшкодуванню збитків. Тим не менш саме зараз важливо Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України провести терміновий аудит стану всіх об'єктів природно-заповідного фонду та цілісності їхніх територій в місті Києві та регіонах, провести аудит своєчасної виплати податків за користування територіями вказаних об'єктів та ініціювання позовної діяльності по фактах умисного нищення об'єктів природно заповідного фонду окупантами та суб'єктами всіх форм власності.

Одне з принципових питань — змусити країну-терориста відшкодувати збиткі завдані нашому культурному та природному надбанню. Вже в березні 2022 Кабінет Міністрів України активно запустив підготовчу компанію з оцінки збитків і визначив необхідні для цього підзаконні акти для всіх галузей. Але для роботи щодо оцінки наслідків та консервації постраждалих від війни пам'яток культурного надбання відповідних актів та норм бракує, вони мали бути розроблені у минулому році, однак профільне міністерство яке опікується охороною пам'яток, так і не розпочало цю вкрай важливу роботу, хоча інші відомства її провели.

Тепер питання є невідкладним і Міністерству розвитку регіонів України та Міністерству культури та інформаційної політики України необхідно терміново опрацювати Порядок обстеження пам'яток культурної спадщини що постраждали в наслідок військових дій, Порядок оцінки наслідків військових дій на пам'ятках культурної спадщини, відповідні методики, настанови та норми з відновлення об'єктів культурної спадщини від наслідків війни, тимчасової консервації під час воєнного стану. Поза тим необхідно забезпечити розробку і Порядку проведення консерваційних робіт за наслідками військових дій і передбачити в ньому наукове керівництво головних архітекторів проектів від державних науково-дослідних проектно-реставраційних установ, які на відміну від інших фахівців мають безперечно колосальний професійний досвід в зазначених питаннях. Порядком важливо забезпечити спрощення процедур погодження та затвердження проектів консерваційних реставраційних робіт за наслідками військових дій.

Отже, роботи не початий край...