З січня цього року триває безрезультатний пінг-понг листування між виконавчими органами місцевого самоврядування та Фондом держмайна, Мінекономрозвитку з приводу передачі Гостинного двору до комунальної власності. А тим часом будівля Гостинного двору, що є пам'яктою містобудування місцевого значення, вже шість років перебуває у надскладному технічному стані — частково розібрані несучі конструкції, незавершені конструктивні зміни розпочаті під час реконструкції 2012 р. під торгово-офісний центр, незахищене у вінцевій карнизній частині від опадів мурування стін, розпочате та незавершене водовідведення... і це зовсім не повний перелік її проблем.
Однак, сьогодні мало хто знає подробиці першої перебудови Гостиного двору, тож хочу нагадати хронологію цих подій та подальших обставин.
Одноповерхова будівля Гостиного двору, побудована за проектом архітектора швейцарського походження Л. Руска у 1809-1829 рр., перебувала на державному обліку як пам'ятка архітектури республіканського значення під охор.№22 починаючи з 1956 р., за постановою Ради Міністрів УРСР від 23.03.1956 №320.
З 1960-х років розпочались дослідницькі роботи з поглибленого вивчення історико-архівних джерел та визначення історико-культурної цінності Гостинного двору на Контрактовій площі та всієї забудови площі, одночасно з сотнями інших об'єктів культурної спадщини на території України здійснювались Держбудом УРСР на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 р. N 970 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР».
Окремо слід відмітити, що в Генеральному плані м. Києва (1966 р.) та Проекті детального планування Подолу історична територія району отримала нове призначення – культурно-просвітницька та туристична функція, яка базувалась на статистиці відвідування цієї території у 1,5-2 млн. відвідувачів щороку.
У 1976 році під час будівництва Оболонсько-Теремківської лінії метрополітену була пошкоджена споруда Гостинного двору у південно-східній частині і постало питання її відновлення. Пам'ятка потребувала комплексних реставраційних робіт з відведенням грунтових вод, відбудови і підсилення аварійних фундаментів та оновлення ділянок перекриття підвалів, стін, конструкцій.
Водночас результатом історико-архітектурної інвентаризації та досліджень забудови Контрактової площі стали розробка та затвердження Вченою радою Держбуду УРСР та Містобудівною радою Київського міського виконкому ескізного проекту регенерації Контрактової площі у 1977 р.
Важливими для подальшої історії використання Контрактової площі є пропозиції цього проекту, а саме: передбачались влаштування на площі пішохідної зони, винесення трамвайних колій, заборона наскрізного пересування транспорту. Основною метою науково-дослідних робіт на площі були найбільш повне та обґрунтоване виявлення та експонування історичних та культурно-мистецьких об'єктів та їхнього містобудівного впливу. Традиційна торгівельна функція площі повинна була зосередитись в Гостинному дворі. Щодо забудови площі Вченою радою Держбуду УРСР 3 березня 1977 року було затверджено реставраційне завдання на реабілітацію площі, яким передбачалось:
відбудова церкви Богородиці Пирогощі (12 ст.), Магістрату (17-18 ст.ст.), фонтану «Самсон» (18 ст.);
завершення проектів архітекторів В.Гесте – громадський центр та Л.Руска – двоповерховий варіант Гостинного двору;
благоустрій площі (з матеріалів Проекту реставрації та пристосування Гостинного двору 1979 р., виконаного Інститутом «УкрНДІпроектреставрація», арх.спр.№265).
Розробка проектно-кошторисної документації на реставрацію з пристосуванням Гостинного двору під заклади торгівлі та побуту відбувалась за наказому Держбуду УРСР №276 від 21.11.1977 «Про заходи по подальшому поліпшенню охорони та використання пам'ятників історії та культури в м. Києві»,рішення виконкому Київської міської ради №32 від 16.01.1978 р. та на підставі згаданого вище Реставраційне завдання затверджене Держбудом УРСР. Головним принципом покладеним у проект стало максимальне виявлення первісної планувальної структури та архітектури споруди. У пояснювальній записці проекту реставрації з пристосування визначені підґрунтя для проектування реставрації двоповерхового Гостинного двору:
1. Історичне та містобудівне значення площі.
2. Відповідність двоповерхового Гостинного двору модульній системі побудови споруд на Контрактовій площі.
3. Наявність архівної документації на відновлення 2-го поверху.
4. Можливість відновлення архітектурно-художнього вигляду споруди.
5. Натурні дослідження.
Проект передбачав максимальне збереження у конструктивній системі первісних планувальних рішень Л.Руска. Висотні показники об'єкту за первісним варіантом співпали з модулем і пропорціями існуючої на площі пам'ятки архітектури національного значення Контрактовий будинок, зокрема за висотою будівлі до рівня вінцевого карнизу. В цілому такий підхід відповідав ч.ІІІ Рекомендації щодо охорони і сучасної ролі історичних ансамблів (прийнятої 19-ю сесією ЮНЕСКО, Найробі, 29.11.1976 р.). Міжнародна практика дозволяла відновлення матеріально-технічної структури об'єктів культурної спадщини у виключних випадках і за умови справді непересічного значення будівлі в композиції історичного ансамблю. Перевага у заходах зі збереження культурного надбання звісно віддавалась реставрації та консервації.
Відповідно до Планового завдання на пристосування пам'ятки від 6 липня 1978 р. планувалась відбудова пам'ятки у первісному двоповерховому варіанті із розміщенням закладів торгівлі та громадського харчування та обслуговування.
Реставрація Гостинного двору розпочалась після прийняття розпорядження виконавчого комітету Київської міської ради від 11.05.1979 №329-Р.
Статус Гостинного двору як пам'ятки архітектури національного значення був в-друге підтверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1979 р. N 442 під охоронним №872. У примітках вказаної постанови було зазначено, що Гостинний двір належав до пам'яток архітектури, які можна використовувати для культурних або господарських цілей і передавати в орендне використання установам та організаціям. Збереження статусу республіканського значення для реабілітованої пам'ятки відповідало компетенції органів центральної влади у відповідності до ст.ст.7, 17 Закону УРСР «Про охорону та використання пам'яток історії та культури» (13.07.1978 р)
Того ж року Контрактова площа на Подолі здобула статус архітектурного заповідника за рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 N 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві».
Виконання будівельних реставраційних робіт передбачалось у 1980-82 рр., а по факту відбулось у 1983-1990 рр. В цей період пристосування будівель було змінено під розташування Державної архітектурно-будівельної бібліотеки ім.В.Г.Заболотного, Українського державного інституту «Укрпроектреставрація», управлінських підрозділів майбутньої корпорації «Укрреставрація» та інших установ.
Використання будівлі у такий спосіб тривало до 2010-х рр., поки постановою Кабінету Міністрів України №1380 від 15.08.2011 будівлю Гостинного двору не було виключено зі списку пам'яток архітектури. Слід зауважити і той факт, що цьому «посприяли» окремі посадовці самого інституту — тодішній директор інституту та керівниця дослідного підрозділу Н.П.Шепітько підписали обгрунтування виведення пам'ятки з реєстру. Таким чином і почалась розробка проекту реконструкції будівлі з пристосуванням під торгово-офісний центр. Автор проекту — сумнозвісні «Проектні системи». В «найкращих» традиціях відселення з будівлі реставраторів та бібліотеки було пришвидшене пожежею, що сталась в ніч з 8 на 9 лютого 2013 року, а з весни того ж року розпочалась її реконструкція у жорсткому протистоянні з громадськістю Києва, що цілодобово захищала будівлю з 26 травня 2012 року.
Протест вилився у тривалі судові процеси, в яких відбулась спроба очернити і діяльність автора проекту відбудови Гостинного двору у 1983-1990 рр. — Валентини Петрівни Шевченко. Тут допомогли відстояти правду повністю збережені в архіві інституту проектні матеріали автора. Зрештою, 25 квітня 2014 Київський апеляційний адміністративний суд скасував дозвіл на реконструкцію Гостиного двору.
3 липня 2014 року Київська міська рада скасувала рішення про відведення землі під реконструкцію Гостиного двору на Контрактовій площі. 15 жовтня 2014 Наказом Міністерства культури України від № 869 Гостинному двору було повернуто статус пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення, охор.№947-Кв, як витвору архітектури архітектора В.П.Шевченко, здійсненого за проектними матеріалами архітектора Л.Руска у 1983-1990 рр..
27 жовтня 2015 р рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва за позовом Київської міської організації Всеукраїнської громадської організації «Громадянська позиція», Хавратенка Олексія Олексійовича, Матвієнко Іннеси Олександрівни, Торопова Вадима Олександровича до Кабінету Міністрів України, Міністерства культури України було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 1380 «Про виключення будівлі Гостинного двору у місті Києві із списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави».
Зважаючи на весь перебіг подій пов'язаних з перетворенням одноповерхової пам'ятки архітектури, підтвердженням її пам'яткоохоронного статусу, появу двоповерхового Гостинного двору можна класифікувати як винятковий випадок втілення творчого задуму відбудови. Науково-методичний підхід автора проекту відтворення Валентини Петрівни Шевченко тотожній провідним засадам Ризької хартії про автентичність та історичну реконструкцію культурної спадщини (2000 р.) А саме, твердженню хартії про можливість реконструкції пам'ятки з метою продовження існування як «визначного місця; коли визначне місце має незавершений вигляд у результаті руйнувань чи привнесених змін; коли реконструкція повертає визначному місцю його культурну значимість». Адже композиційна роль Гостинного двору в ансаблі Контрактової площі є провідною на протязі вже двох століть. Будівля є широтною домінантою площі і водночас вузловим елементом забудови всього ансамблю.
Посуті були виконані основні вимоги Ризької хартії: була доведена особлива важливість споруди для збереження історичного середовища; роботи виконувались за наявності обмірів та відповідної історичної документації (включаючи іконографічні, архівні свідчення та матеріальні рештки); реконструкція не спотворювала містобудівне і ландшафтне середовище; реконструкція не завдала шкоди існуючій історичній забудові; необхідність реконструкції визначалася шляхом відкритих і вичерпних консультацій між причетними до справи державними та місцевими уповноваженими органами.
На сьогодні двоповерховий Гостинний двір зберігає визначну містобудівну роль в ансамблі Контрактової площі і є довершеним взірцем наукового підходу в реставраційній відбудові споруди за проектом початку 19 ст. і результатами комплексних науково-реставраційних досліджень.
Що ж до існуючої ситуації, то очевидно що без наполегливості громади не обійдеться переведення споруди пам'ятки до фонду комунального майна та пришвидчення комплексу реабілітаційних робіт.
Саме в цей час будівля, в існуючому стані під щоденним та щохвилинним впливом метро, все більше перетворюється на руїну.
