Сьогоднішня стаття в NYT про постачання ракет в КНДР – це випад не проти Порошенка, Яценюка, Турчинова чи Гройсмана.
Це випад проти України. Не просто випад. Це – удар під дих.
Тому всі, хто підхопив цей вкид – запроданці.
Ініціювання обговорення кремлівської версії допомоги КНДР – це реальна зрада.
Будь-які соцопитуання на тему «Чи вірите ви, що Україна постачала обладнання для ядерних ракет КНДР» — це реальна зрада. Бо питання не у вірі, а в фактах.
Чому ми повинні не довіряти заявам своєї РНБО та Південмаш на догоду сумнівним «експертам»?
Всі, хто зубоскалить про «бариг, що торгують з окупантом», в цій ситуації — реальні зрадники інтересів України.
Таких осіб навіть не буду просити схаменутись. І не хочу вникати: свідомо вони це роблять чи по дурості. Чи є в них пробіли в освіті, чи є в них душевні травми.
Дилема благополуччя одиниць проти виживання багатьох.
Це все.
Є таке німецьке прислів'я: Das Kind mit dem Bade ausschutten. Не виплеснути дитину разом з брудною водою. Розумні люди пишуть, що світовій культурі воно стало відоме завдяки Мартіну Лютеру.
Дивіться своїми очима. Думайте своєю головою: хто наш ворог і чого йому треба?
Це той момент, коли всім треба згуртуватись навколо інтересів України.
При всій моїй нелюбові до Кучми, нагадаю: тоді, в Іраку, ніяких українських «Кольчуг» не знайшли.
