Асиміляція це уподібнення. Мовна асиміляція — це коли люди міняють мову спілкування. З однієї на іншу.
В Україні дуже цікаво працювала асиміляція у 1790-1830-і рр. на Правобережній Україні. Наведу декілька прикладів.
Перший, у Кременецькому ліцеї на Волині, що діяв з 1809 по 1831 рр. викладання велось польською мовою, а серед викладачів був один росіянин Александров. Так ось він знаходячись серед поляків викладачів, вивчив польську мову, чудово нею викладав і взагалі з пошаною ставився до всього польського.
Другий приклад. Коли ліцей у 1831 р. закрили, після Листопадового повстання 1830-1831 рр. до православної семінарії у Луцьку приїхав викладач-росіянин із внутрішніх губерній Росії. Так ось, йому не подобалось, що семінаристи розмовляли українською і коли писали завдання вставляли низку українських слів. І він їх змушував вчитися говорити чистою російською. Священиків, які мали їхати у села Волинської губернії....Це було після 1830 р., після розвороту мовної політики Російської імперії.
Ще цікавий приклад — до 1780-х рр. у Києві в Могилянській академії не велось викладання російською мовою. Але оскільки випускники останньої масово їхали на роботу у Росію, вони підтримали переведення викладання на російську, щоб не вчити її на місці роботи. Ось так.
У Галичині ситуація була інша. Греко-католицький священик Симон Плешкевич у 1835 р. вперше в неділю прочитав проповідь українською чим шокував колег, адже мовою духовенства навіть українського в Галичині на той момент стала польська.
Цікаві приклади, правда?
