6 листопада в світовому календарі –  День запобігання експлуатації довкілля під час війни. Дата з'явилась за ініціативи ООН, щоб перетворити захист навколишнього середовища на інструмент попередження збройних конфліктів.

Проте очікування вчергове не співпали з реальністю. Частково це трапилось через відсутність реальних короткострокових механізмів впливу на порушників. Тут знову варто згадати легендарну «глибоку стурбованість» та резолюції, що мають перспективи лише в довгострокових невизначених термінах. І лише як додаток в  рамках судових або політичних процесів.

Але також існує більш глобальна причина. А саме  — цивілізаційний вибір. Адже навіть у декларативному форматі святкові дати та принципи ООН формувались на підґрунті еволюції людства та його гармонійного співіснування як одне з одним, так і з оточуючим середовищем. І аж ніяк не передбачали, що країни-учасники процесу обиратимуть шлях терористичного угрупування з цінностями  навіть не замшілого середньовіччя. 

Фото: Maxar

ЧОРНІ ЦИФРИ ВІЙНИ

За час повномасштабного російського вторгнення довкілля України вже зазнало значних збитків. На жаль не лише фінансових.

Протягом понад 8 місяців активних бойових дій:

Кожна з цифр – не остаточна. На жаль, до завершення бойових дій можна говорити лише про збільшення цих показників.

 

ЗАМІНОВАНА УКРАЇНСЬКА ЗЕМЛЯ: ЯКІ ПЕРСПЕКТИВИ?

Через російське вторгнення Україна очолила рейтинг держав із забруднення території вибухонебезпечними предметами.  З 2014 року постраждало  близько 180 тис. кв. км, а це – 30% усієї території країни. Такі дані оприлюднило Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.  

За попередніми підрахунками експертів, на розмінування українських земель необхідно 10 років та 2 мільярди євро фінансових витрат. В Мінагрополітики зазначають, що наразі в секторі розмінування територій нашу державу підтримують США, Італія, Великобританія, Хорватія, Фінляндія, Нідерланди, Норвегія, Великобританія, Франція, Ісландія, Данія.

Інша сторона – існуюче забруднення ґрунтів боєприпасами, що вже спрацювали. Чи варто говорити, що частина цих земель – сільськогосподарські. Це може унеможливити подальше вирощування продукції на зіпсованих територіях. Адже пшениця, овес, соняшник із «додаванням» важких металів та токсичних сполук навряд зацікавлять імпортерів і внутрішніх виробників.

Фото: Maxar

Найпростіший шлях відновлення – за прикладом Франції. Після Першої Світової війни в країні ухвалили рішення вилучити з обігу та користування понад 1200 кв. кілометрів земель. Згодом їх «віддали» природі на довічне відновлення. При цьому там досі тривають роботи з розмінування.  В цьому випадку роботу природи можна поєднати із штучною фітоекстракцією, тобто створенням насаджень, що здатні «витягати» в себе хімічне забруднення.

Інший приклад – Natura-2020, що уявляє собою мережу охоронних ділянок зі збереження біорізноманіття на території країн-членів ЄС. В цю мережу вже увійшли ділянки територій країн, що в минулому постраждали від війни.  Так Данія передала 45% території, Нідерланди – 50%, Бельгія – 70%. Проте велике «АЛЕ» для України – час юридичного приєднання до Європейського союзу.

 

НАВІЩО ЦЕ ЄВРОПІ?

Політика – це концентрована економіка. Геополітика – надзвичайна концентрація міжнародних торгівельно-фінансових взаємин та вигід.

Повномасштабне російське вторгнення та блокування морських шляхів могло завершитись голодом для 100 млн людей по всьому світові. Адже ще до початку війни Україна забезпечувала близько 20% зерна Всесвітньої продовольчої програми ООН. Після втручання керівництва Організації об'єднаних націй та Туреччини запрацювала зернова угода. Це дозволило споживачам отримати українське зерно, а нашій країні – валютну виручку.

Той факт, що під час війни Україна зберегла спроможність експорту, є результатом міжнародної підтримки та надзвичайної хоробрості фермерів. Адже нерідко сільгоспроботи доводилось проводити між обстрілами та в районах сильних пожеж. Знову ж, неодноразово фермери гинули, підриваючись на ворожих мінах в полі або на підступах до ланів.

Якщо Україна піде за французьким сценарієм, виведення з обігу земель може призвести до скорочення посівних площ. Як швидко відбудеться їх заміщення – невідомо. Під питанням також лишається потенційна зміна об'ємів експорту, а відповідно – кількість людей, що їх нагодує українське зерно.

Тому відновлення українського довкілля для міжнародної спільноти – це більше за патетику та лозунги про підтримку. З точки зору вигід йдеться про пряму продовольчу безпеку світу, а відповідно – геополітичні процеси в середині окремих країн. Адже «голодні бунти» навряд потрібні світові, в якому системи міжнародного права та міліарної безпеки де-факто проходять стадію руйнування та перебудови.

Та й не забуваємо про те, яка прекрасна й унікальна Україна. А це – про туризм, зелену енергетику і культурний цивілізаційний обмін.

Тобто знову про прагматизм.