Знаєте, хуйло таки дійсно планувало не війну, а спецоперацію. Дуже схожу на ту, яка була реалізована в Афганістані 1979 року.

Просто порівняйте: тоді совєти одночасно із введенням військ атакували палац Хафізулли Аміна заздалегідь перекинутою під Кабул штурмовою групою, що завершилося вбивством Хафізулли. Цього разу, москалі заздалегідь закинули в Київ «туристів», які вже в перші дні операції атакували урядовий квартал з метою фізичного усунення Президента. В Афганістані на заміну Аміну був підготовлений Бабрак Кармаль, а в Києві на свій зірковий час чекав Медведчук.

Якби спецоперація хуйла пішла чітко за афганськім сценарієм, то тих сил, які він підготував для вторгнення могло б вистачити — кремлівські упирі не настільки наївні, щоб робити ставку виключно на підтримку з боку населення України, як на тому сьогодні наголошують військові експерти.   

Силова заміна Зеленського на Медведчука в перші дні спецоперації разом із захопленням ключових урядових будівель неминуче призвела б до дезорганізації  в керуванні країною та ЗСУ і дезорієнтації в суспільстві. І навіть якби Залужний в такій ситуації взяв політичне керування країною на себе та зконцентрувався на перебудові владної вертикалі та відновленні керованості країни, все-одно був би втрачений дорогоцінний час і за тиждень війська орків дійсно могли б стояти  в центрі столиці. Знову порівняйте: совєти не оточували Кабул, не брали його в облогу — столиця Афганістану була захоплена ними зсередини. Теж саме планувалося й в Києві і саме тому під Київ хуйло не стягувало 300-тисячний військовий контингент для його оточення. Як-ніяк спецоперація, а не війна.

Отже ключовими фазами цієї операції мало бути знищення Зеленського диверсійною агентурою та остаточне зачищення урядового кварталу десантом, який мав швидко висадитися в Гостомелі. Що орки успішно провалили. До речі, афганська операція теж пішла не з першої спроби — совєти провалили перший сценарій вбивства Аміна через його отруєння: чи то не розрахували концентрацію отрути, чи організм Хафізулли виявився занадто міцним.  

От тільки на цьому паралелі з афганською авантюрою закінчуються. Якщо радянському керівництву після невдалого отруєння Аміна вистачило розуму внести корективи в план операції та відтермінувати її на 12 днів, то хуйловскі генерали не вигадали нічого ліпшого, як наполегливо повторювати спроби замаху на Президента та висадки десанту в Гостомелі.  

До чого це призвело всі ми знаємо — замість феєричної спецоперації "Z" вийшла жалюгідна операція «Ы» з аналогічним фільму фіналом.

Отже Данилов був правий: знешкоджені на підходах до урядового кварталу диверсанти дійсно мали місію вбити Зеленського. Тільки фізичне знищення Президента давало можливість реалізувати план спецоперації – інакше ніяк. Навіть, якби його примусили евакуюватися за кордон, вертикаль влади та система управління військом збереглися б і посадка Медведчука на трон окрім медійного ефекту ні до чого не призвела б.

Згадую, що інформацію про регулярні замахи на Президента на початку війни я сприймав дещо скептично. Мовляв, влада за звичкою піарить Зеленського, адже будь-який постріл в напрямку центральної частини Києва можна вважати замахом на Президента.

Тепер же дивлюсь на все це інакше. Живий Президент, незалежно від нашої прихильності до нього, є підтвердженням провалу кремлівської спецоперації. І не дарма американці пропонували вивезти Зеленського разом із сім'єю в Польщу – вони чудово розуміли, що спецоперація обов'язково передбачає фізичне усунення Президента.

Я досі не впевнений, що Зеленському варто було ризикувати, залишаючись в Києві. Адже він ризикував не тільки своїм життям – вдалий замах на нього міг дати спецоперації орків шанси на загальний успіх. Як на мене, евакуація президентської команди в безпечний Львів була б цілком логічною з воєнної точки зору.

Але не с точки зору самого Зеленського. Цей виклик став для нього шансом раз і на завжди довести українському суспільству те, про що він наполегливо нагадував в кожному своєму інтерв'ю: «Я – президент України».