В абсолютному вимірі призначення Саакашвілі на посаду головного реформатора країни не надає оптимізму. Міхеіл Ніколозович здатен ефективно пропагувати реформи, а от втілювати їх в українських реаліях йому, очевидно, не під силу. Робота грузинського реформатора в Одеській області довела, що спроби реформування України бульдозером ні до чого не призводять — тут настільки все запущено, що потрібна тривала рутинна системна робота, яка точно не до вподоби апологету блискавичних результативних реформ.

Але відносно інших кадрових рішень, які на сьогодні доступні Зеленському, в цій пропозиції все ж таки можна розгледіти певний позитив:

1. Світоглядна позиція Саакашвілі ґрунтується на глибокому особистому ворожому ставленні до Путіна. Поява такого антипутінського центру у наскрізь ватному уряді – безумовний прогрес.

2. Очевидно, що призначення Саакашвілі — це, насамперед, ляпас Путіну з боку Зеленського. Здавалося б, це дивно, адже протягом всього свого річного керування Зеленський відверто намагався не дратувати кремлівського фюрера. Але дуже схоже а те, що після того, як Путін покарав Зеленського витоком «плівок Єрмака» за зрив домовленостей про створення всім відомої «косультаційної групи», останній у відповідь не знайшов нічого ефективнішого, ніж огризнутися призначенням Саакашвілі. Так чи інакше, це призначення стане додатковим клином у відносинах українського та російського президентів, тому — додатковий позитив.

3. Звісно, Зеленський переконаний, що цим призначенням він ще й під дих б'є Порошенко. Не усвідомлюючи, що заносить вибухівку в оселю: Міхеіл — єдиний з українських політків, хто здатен обнулити все ще високий рейтинг українського президента. А коли це розуміння прийде, то доведеться або воювати з потужним політиком насмерть, або приймати державні рішення, щоразу принизливо озираючись на реакцію якогось там міністра.

4. За своїм вибуховим характером Саакашвілі — абсолютно некерована людина. Він миттєво рефлексуватиме на підкилимні наміри урядовців, які йому будуть здаватися антидержавними. Саме його нестримна публічна риторика стане джерелом витоку суспільно-важливої інформації з урядових кабінетів. Тож для суспільства — це неабияка користь.

5. Ну й нарешті, Міхеіл Ніколозович стане єдиним політиком в оточенні Зеленського, який має багато потужних неформальних стосунків на Заході. Стосунків, яких явно бракує Зеленському в протистоянні з Путіним. Тож налагодження таких стосунків тільки позитивно вплине на світогляд українського президента.

Отже очікувати якогось значного реформаторського ефекту в Україні від цього призначення марно. Але існують всі підстави сподіватися, що Саакашвілі стане каталізатором або суттєвого дрейфу зеленої команди в напрямку антипутінської позиції, або стрімкого поглиблення владної кризи, аж до повного перезавантаження влади.