Дослідження карликових мангустів, що живуть в Африці показало, що ці тварини здатні застосовувати відкладені стратегії при вирішенні внутрішньогрупових конфліктів. При цьому мангусти продемонстрували можливість за ричанням запам'ятовувати, коли домінантний член групи брав участь у конфлікті і під час вечірнього грумінгу меншу вступати із ним у контакт. Про це ідеться у дослідженні, опублікованому у eLife.
Стратегії припинення конфліктів у тварин
Внурішньогрупові конфлікти є звичайною справою для тих тварин, що живуть групами. Оскільки такі конфлікти можуть дорого коштувати усій групі, то механізми їх припинення також зустрічаються у дуже різних видів тварин. І ці стратегії стосуються не тільки взаємодії агресора та жертви після конфлікту, але і взаємодії із ними інших членів групи.
Групові стратегії при вирішенні конфліктів у різних тварин можуть бути різними. Хтось намагається уникати контактів із жертвою, хтось – намагається її підтримати. Хтось уникає агресора, щоб не нарватися на перенесену агресію, а хтось навпаки намагається до нього підлеститися, особливо тоді, коли агресор – домінантна особина у групі. А десь група просто підсилює взаємодію, щоб загасити усі можливі конфлікти.
Усі перелічені стратегії переважно досліджувалися у ситуаціях, коли конфлікт відбувався на очах в інших членів групи і групова відповідь на конфлікт надходить впродовж десяти хвилин після конфлікту. Водночас існують свідоцтва, що бабуїни, верветки та шимпанзе здатні застосовувати стратегії подолання внутрішньогрупових конфліктів, що застосовуються через 30 і більше хвилин після того, як конфлікт відбувся. Дослідники з Університету Бристоля вирішили перевірити, чи будуть якось впливати внутрішньогруповий конфлікт, про наявність якого тварини можуть судити тільки за вигуками учасників вплинути на поведінку групи за кілька годин після його завершення. У якості об'єкту своїх досліджень вони обрали карликових мангустів, що живуть в Африці.
Грумінг у карликових мангустів
Карликові мангусти – це невеличкі хижаки, що живуть групами до 30 особин. Їхній спосіб життя характеризується тим, що вдень вони нишпорять по заростях у пошуках комах, невеличких рептилій та ссавців. При цьому члени групи часто гублять один-одного з виду і їм доводиться комунікувати вигуками. Між членами групи інколи виникають конфлікти, найпоширенішим із яких є випадок, коли домінантна особина відбирає у підлеглої її здобич. При цьому домінант видає грізне гарчання, а жертва навпаки, верещить. Після денного полювання уся група прямує до місця відпочинку, де і займається грумінгом – перебирає одне у одного шерсть та вишукує паразитів, чим закріплює зв'язки у групі.
Дослідники комбінували спостереження за конфліктами між домінантами та підлеглими через їжу з акустичною імітацією цих конфліктів. У другому випадку вони заздалегідь зробили запис грізного гарчання домінантна мангуста та вереск однієї із його жертв і вмикали ці записи групі. Спочатку дослідники порівняли, як будуть реагувати члени групи у тому випадку, коли протягом десяти хвилин перед цим вони чули звуки конфлікту й у тому випадку, коли вони їх не чули. На здивування вчених одразу після конфлікту мангусти не демонстрували спроб улаштувати грумінг і якось впоратися таким чином із конфліктом.
Зате коли було досліджено вечірню поведінку мангустів після конфліктів було виявлено цікаві факти. Хоча між конфліктом і вечірнім відпочинком минало понад три години, мангусти чудово пам'ятали, що у цей день відбувся конфлікт. У порівнянні із тими вечорами, коли конфлікту не було загальний час грумінгу скорочувався переважно внаслідок того, що зменшувалася кількість контактів, хоча індивідуальний час одного акту грумінгу навпаки зростав.
Особливо відчутною ця зміна була стосовно домінанта, який у той день брав участь у конфлікті. Мангусти, які самі конфлікту не бачили, але чули вичісувати його не поспішали й кількість його контактів знижувалася навіть сильніше, ніж між іншими членами групи. При цьому, якщо конфлікт за їжу відбувався між двома недомінантними особинами, такої різкої зміни поведінки щодо них не спостерігалося. Це свідчить про те, що мангусти не тільки пам'ятали про факт конфлікту, але і точно знали, хто виступав у ньому агресором.
У чому полягає стратегія мангустів?
З усього переліченого дослідники однозначно роблять висновок про те, що мангусти здатні демонструвати групову поведінку, спрямовану на мінімізацію втрат від внутрішньогрупового конфлікту навіть у том випадку, коли конфлікт вони не бачать, а тільки чують. При цьому миттєвої реакції на нього не буває, а замість того уся група запам'ятовує, що конфлікт відбувся і реалізовує стратегію щодо його подолання на відпочинку, коли відбувається грумінг.
А ось у чому полягає ця стратегія, дослідники так і не дійшли висновку. Перше пояснення полягає у тому, що мангусти, як і багато інших групових тварин при соціальній взаємодії особливу увагу приділяють саме домінанту. Тому будь-які зміни у груповій поведінці в першу чергу впливають на взаємодію саме між домінантом та рештою групи. Альтернативним поясненням цього може бути те, що ричання несе значно більше індивідуальної інформації, ніж вереск і жертву інші члени групи просто не впізнають.
У будь-якому випадку отримані результати мають велике значення для розуміння групової поведінки тварин. Бо виявилося, що довготривала пам'ять про соціальні конфлікти, які відбулися не з ними принаймні у мангустів чудово працює. І вони цю інформацію не просто пам'ятають, але і здатні використовувати для реалізації складної групової поведінки.
