Ну, привіт, сестро. Ось і твій черговий день народження.

Власне, такі, як ти, не мають віку, тож нам доводиться його вигадувати. Загалом, ти тут дуже і дуже давно. Але в своєму нинішньому вигляді ти народилася – чи відродилася – геть нещодавно. У цьому відношенні я – старший за тебе. Але ненабагато. Я бачив твоє народження на власні очі, але міг лише примарно здогадуватися про справжні масштаб, передумови, а надто наслідки тієї події.

В наш час такі, як ти, розвиваються швидко. Коли я був у твоєму нинішньому віці, тобі було ще якихось 15 – але ти вже добряче намучилася, не в змозі обрати свій шлях у житті. Тепер тобі вже 26, а ти все ще мучишся. Вже час би й подорослішати та визначитися.

Звичайно, в цьому є й наша вина. Більшість таких, як я, вимагають називати тебе Матір'ю – але ставляться як до молодшої доньки, а дехто і як до пасербиці. Звідси – наші постійні, набридливі, а головне – суперечливі поради тобі: як вдягатися, як розмовляти, з ким зустрічатися, як поводитися за столом.

Проте в міру сил своїх ми намагаємося боронити тебе, сестро, у цьому непевному світі. І в міру сил своїх ми прагнемо зробити так, щоб ти пережила і нас, і наших дітей, і дітей наших дітей – і, звісно, не в тому сенсі, що ми збираємося жити мало чи бажаємо цього своїм нащадкам. Навпаки, всі ми хочемо прожити подовше – з тобою і заради тебе. Бо ж і ти не маєш для кого існувати, окрім як для нас.

Ти вже в тому віці, сестро, коли розумієш: легко не буде. Але я сподіваюся, що ти розумієш і те, що ніколи не можна опускати рук. Святкуймо, сестро – і до роботи.

З днем народження, Сестро-Україно