От як тлумачити заяву президента Зеленського про те, що нинішній парламент, обраний лише в липні поточного року, вже необхідно міняти?
Аналітики та завсідники соцмереж сходяться на думці, що парламент цього скликання дійсно не подаруночок. Згадують сумнозвісний «турборежим» і постійні скандали, в першу чергу – в президентській монобільшості. Нагадують, як переможець президентських виборів вирішив за будь-яку ціну не лише зібрати максимальну кількість депутатських багнетів за списком, а й закрити своїми кандидатами всі до єдиного мажоритарні округи – от і вийшла «збірна солянка» з людей із протилежними переконаннями і без переконань узагалі. Аналізують навіть виступи «95 кварталу» з глузуванням із президентської фракції – недарма ж тамтешні жарти, за зізнанням самих гумористів, знаходить час вичитувати персонально президент. А тут ще спікер Разумков саме напередодні президентської заяви дав інтерв'ю, в якому висловив упевненість, що перезапуск Ради не на часі.
Та що ж це робиться? За попередників такого не було…
Нюанс у тому, що заяви президента, яку всі так бурхливо обговорюють, де-факто не було теж! Володимир Зеленський з дружиною відвідали форум «Україна росте разом зі мною», учасниками якого були українські школярі. Там глава держави сказав учасниці на ім'я Даша: «…будь ласка, Даша, підтягуйте таких, як ви, до Верховної Ради. Нікому не кажіть, але вже пора міняти й цих». Що й успішно ретранслював президентів Facebook.
Жарт як жарт. Багатьом прибічникам Зеленського навіть від душі подобається такий стиль найвищої в країні посадової особи. Багато хто з них ставиться до цього стилю дуже серйозно: в цьому вбачають небачену відкритість, на відміну від «забронзовілих попередників», та що там – аж «кардинально новий спосіб комунікації» влади та народу, який (чомусь) означає якісну зміну української політики в принципі. Звісно, на краще.
От тільки політика, хочемо ми того чи ні, лишається політикою. В європейських мовах слово "polite" недарма стало синонімом слова «чемність», хоча давньогрецький оригінал такого значення не має й близько. Як і чемність у спілкуванні звичайних людей, політика є абсолютно необхідною для успішного спілкування влади з народом та держав – між собою. Але, як і чемність, політика далеко не завжди передбачає максимальну відвертість. Навпаки, обидва ці поняття, по суті, вимагають говорити не стільки те, що думаєш – скільки те, що потрібно.
Тому історія з «заявою» Зеленського – це не про парламент, а якраз про президента. Очевидно, нинішній склад Ради президента не вдовольняє вже хоч би через ті ж скандали. Президент Зеленський тільки вчиться бути політиком, і цей склад парламенту – ще далеко не найтяжчий урок. Але за півроку вже можна було б зрозуміти, що кожне твоє слово важить куди більше, ніж слово не лише «звичайної людини», а й слово популярного шоумена з телевізора.
Проте, схоже, Володимир Олександрович лишається шоуменом, і навіть не з телевізора, а прямо зі сцени. Йому чужий цинічний розрахунок – це видно в кожному публічному виступі – але аж занадто близька емоція аудиторії, яка за замовчанням повинна бути емоцією симпатії. О, як досвідчений працівник шоу-бізнесу, Зеленський точно знає вагу рейтингів. Та все-таки емоційний, особистий контакт з аудиторією залишається важливішим навіть за показники соцопитувань. Звідси – багатогодинні пресмарафони, які для інформування суспільства дають менше, ніж могла б дати навіть годинна прес-конференція. Звідси, можливо, непідробна віра в те, що досить особисто зустрітися із «чортом лисим» – і можна легко спинити війну, не вдаючись до капітуляції. І вже точно звідси – заяви-жарти, за якими зовсім не обов'язково стоїть якийсь «сигнал», але які точно сприйматимуть саме так.
Політична логіка диктує главі держави потребу в іншій, якісно іншій парламентській більшості. Водночас вона ж вказує, що робити тут щось, разом з переформатуванням уряду, краще десь так наступного літа. І, разом із тим, попереджає, що до того часу соратники, хай мимоволі, ще добряче потопчуться по президентському рейтингу. Все це – аргументи, президент їх, мабуть, розглядає, і розглядатиме ще досить тривалий час.
Але емоції завжди при собі, й висловити їх – секундна справа. Особливо коли є аудиторія. Добре, що, наприклад, на переговорах з Путіним аудиторії не буде. Хоча хтозна, на що здатен хороший актор, якщо ще кращий актор перед ним успішно зобразить вдячного глядача.
