Рашистське міноборони заявило, що втратило 498 дохлими і 1597 недобитими проти (нібито) 2870 убитих, близько 3700 поранених і понад 570 полонених наших.
Самим по собі цим цифрам вірити не можна не лише тому, що рашисти забрехалися за цей тиждень навіть більше, ніж за всі попередні роки (що саме по собі фантастичне досягнення).
Вірити не можна вже просто тому, що а) значна кількість носітєлєй сємєчкі ще не те що не ідентифікована, а й просто не зібрана з місць боїв. На жаль, якоюсь мірою це стосується і наших полеглих. Тому до кінця війни взагалі нема сенсу посилатися на будь-які узагальнені цифри.
ПРОТЕ привертає увагу сам факт. Спершу в них ну в жодного не було ні подряпини. Потім помалу крізь дамбу пішли «струмочки»: заяви в регіонах про одиничні втрати. Ми знаємо, чому: в регіонах місцеві керманичі не могли дозволити собі мовчати, коли а) туди почав приходити вантаж-200, б) коли в цьому вантажі виявилися люді із уважаємих сємєй. Є в Раші, знаєте, такі регіони, де «уважаємий чєловєк» — це звучить значно кручє, ніж сам ВВХ...
А тепер от прорвало. Зненацька. Хоча, між іншим, завбачливо підписаний ВВХ ще в травні 2015-го року (!) указ відносить таку інформацією до держтаємниці. І начебто можна було б і не озвучувати...
Але, виходить, не можна було.
Хоча, якщо я хоч щось тямлю в рашизмі та в інформаційній війні — а я більшу частину життя від душі досліджував і те, й інше — радіти ще рано. Зараз вони намагатимуться подавати це так, що, мовляв, насправді ж їх просто і ввели-то сюди небагато. Шо нібито, з одного боку, нема тут ніяких серйозних боїв, і мирні зовсім не страждають... А з іншого — нацисти, значицця, чинять запеклий опір, залякане ними населення безсиле, тому «Вставай, страна огромная!» Вистачить ідіотизму ще й щось на кшталт мобілізації оголосити.
От тільки телевізор не замінює не лише холодильник з продуктами, а й морозильник у морзі. Яких там скоро вже почне не вистачати.
***
Окремо — про нібито 570 полонених наших. Про своїх вони ну дуже «несподівано» не кажуть. Штож, про жмурів своїх теж тиждень не казали. Тож іще зізнаються. А щодо цифри 570 — подумаймо не про те, чи це правда (яка там у рашистів правда), а як це сприймає пересічний рашист, якому кілька діб розповідали про «масову» капітуляцію українських військ. Відчуваєте?
Як собі хочете, а це — прорив дамби, я ж кажу. І далі буде.
Слава ЗСУ!
***
І прошу не вважати написане якоюсь там «цинічною арифметикою». Кожен загиблий Герой є Героєм, скільки б їх в цілому не було. І внесок кожного в нашу все ще неблизьку, але неминучу Перемогу — неоціненний.
