Якби я був художником, намалював би так.
Уявімо собі корабель. Не той, що на картинці, а в принципі. Він теж іще не тоне, не сподівайтеся. Але двигун розібрали на металобрухт уже давно, і певні меткі матросики повідкривали кінгстони, бо передавати запчастини на продаж через ілюмінатори – то надто клопітно.
Інакше кажучи, корабель іще не тоне, але й нікуди не пливе. І, схоже, в подібному стані плисти не здатен.
Купка лібералів дереться на радіощоглу, аби напнути там вітрило. Вони щиро вірять, що з вітрилом корабель попливе.
Циніки вчаться плавати самі, без кораблів. Одиниці навіть відпливають. Решта тоне нах.
Фанатики гасають із правого борту на лівий. А також – із корми на ют. Від цього корабель небезпечно хитається. Тоді всі інші кричать «Не розхитуйте!»
Ах, не розхитуйте! – кричать у відповідь фанатики, й починають бігати ще швидше. Ніякого результату, крім нудоти пасажирів, це, загалом, не дає. Хіба що різні групки фанатиків, перетинаючись на бігу, пиздять одне одного пожежними сокирами, ломами та іншим куцим корабельним інвентарем.
Іноді під роздачу попадають і пасажири, а часом і хтось із команди. В останньому випадку всі кричать «ура, нарешті!», й підкидають вгору безкозирки. Хоча й від цього нічого не змінюється: як корабель стояв, так і стоїть.
На обрії бовваніє муляж крейсера. Всі знають, що це муляж, але кілька ракет на ньому таки є. Це дуже турбує пасажирів, а також матросів шлюпок, які відвозять отримані через ілюмінатори запчастини корабельного двигуна.
Тим паче, одна ракета вже влучила була в південно-східну частину борту корабля. Й тепер звідти значно легше передавати запчастини на продаж, аніж було би без. Чим усі й користуються.
Іноді на модному гелікоптері прилітає біла людина. Вона спускається на палубу спецліфтом, сумно дивиться навколо, й повідомляє у простір:
- Одін tiger ми дрєсіровать евейлебл. Много monkey – не евейлебл…
Всі гучно аплодують, а коли біла людина повертається у гелікоптер, повертаються до справ.
…Якби я був художником – намалював би саме так.
