Думаю вийти заміж за вільного принца. Писала йому, що вихожу за нього, а він раз сто відповів мені Ні. Навіть не почав зустрічатися, і не обручився. Але я все одно в своєму паспорті прописала намір женити його на собі. 
І, незважаючи, що десятиліття йдуть, ситуація стабільно не в мою пользу, я свою позицію не змінюю.
Варіант з стукайте в двері і достукайєтеся, тут не працює.
Двері зачинені, та що там, заварені намертво.
І доки я імітую, що йду до недосяжної цілі, життя в мене стоїть, бо всі ресурси витрачаються не туди, реальні можливості втрачаються.
Я, то є Україна.
Принц, то є НАТО.
Як показала ситуація наразі, НАТО Україні і в долю не падає.
Ми то є сила.
А НАТО сцикло. І організація основана на тому, що один голос може заблокувати весь рух, який і так тормознутий... Чудова схема для того, щоб нічого не робити!
До речі, всі повинні зрозуміти, що поставки нам надають країни. 
Деякі з них є членами НАТО.
Деяким, часто!, НАТО блокує постачання нам, і ставить палки в колеса.
Само НАТО нічого не надає.
Пального трохи дало, здається, і все.
Просто дивіться реально на те що є, і на організації, які чи вичерпали себе, чи недієздатні, чи взагалі зганьбили себе.
Була така Ліга Націй. Кінчилася.
Багато роздутого сторіччями з того, що є наразі, це вже прах, просто конвульсії, без величі, реальної роботи, одна демогогія і пустота.
Просто висказую свою думку.
Нам самим треба стати сильними, жити в своїх інтересах, зруйнувати клани, корупцію, безкарність управляючого персоналу, вседозволеність та ницість.
Країна потребує змін.
І перемоги.
Всі союзи в які ми вступимо, повинні підсилювати нас, а не ослаблювати.
Крім чужих забаганок, повинні бути в першу чергу наші.
Ми занадто високу ціну платимо за вільну незалежну суверенну Україну.
Все повинно бути по нашому.
Слава нації і смерть ворогам!
Ол.Ка.