Які ж все таки в нас молодці.
На кожному кроці молодці.
Чого не торкнися молодці.
Уже багато років молодці.
В інших країнах людина набуває свої статки працею. А в нас – вкрав, зруйнував, обманув, нажився, і поважна людина. Правосуддя вже навіть не здохло і завонялося, а просто відсутнє. Абсолютно.
В нас пречудова країна.
Не для всіх, авжеж. Вірніше, для більшості таки ні.
Але горстка само ізбранних тут просто розкошує.
От як приклад –
Є в моєму місті м'ясокомбінат. Класна ж річ. Більша частина суспільства не вегани, тому комбінат це здавалося б потрібна річ.
А тут…
Був.
Тобто був в моєму місті м'ясокомбінат.
Після набуття незалежності перейшов до рук бандитів по тогдашньому типа закону.
Потім великий хадзяйственік, та мега розумний ново власник набутого, його використовував, використовував, та й довикористовувався.
Авжеж Епіцентр магазин набагато важливіший в нашому місті, чим усі ці підприємства.
Від підприємств що — видубуток, робочі місця, продукція, репутація, нормальність існування країни, та суспільства, законні доходи… Кому таке треба?.
А магазини ж то — просто необхідно через кожні два метри, дуже вигідно, та мега прибутково.
Особливо, якщо для лохів українців ціни задрочити вище, чим в Європі, за низькоякісну хімізовану отруту, при їх то африканських заробітних платах... Нічого, платять же. Звикли вже.
Ми ж не Європа, щоб рахувати відношення зарплати і цін. Ні, нас це не переймає. Виживання, то наше все.
Тому ніяких підприємств! Лише магазини!
І що наразі, а нічого….
Моє місто славилося великою кількістю підприємств.
Мега крутих.
Мега необхідних.
Мега класних.
Все належало державі, і плавно, злочинним шляхом, перейшло в руки злодіїв.
Знаєте, ні одне підприємство під час так званої приватизації і ці останні без правові роки, на мою думку, не перейшло в руки чесних людей.
Бо звідки гроші в чесних людей на момент розвалу СРСР? Бо яке заволодіння по реальній ціні та закону, коли закони в країні вже давно не працюють, а бюджет, то не для країни, то корито для групи бандюків… І дєрєбан усього, то їх дєла. Тільки їх…
Як же ми не помітили наіть, як усе государствєнноє стало приватним? Типу законно. По законам 90 – х. Перейшло в руки членів організованого злочинного групування. Ніхто зі сторони там нічим не заволодів. Все своєї шайці-лєйці дісталося.
На більшої частині нами втраченого з потенціалу колись підприємств, наразі чи то магазини, чи університети, чи інші об'єкти, чи розруха.
І ці самі великі господарі, які привласнили за копійки, чи по блату, розвалили, порізали, знищили купу підприємств, так і сидять коло корит і розказують нам, як нам жити далі, мало того впливають на наше життя, закони пишуть, демагогію розводять, собою кичаться, ікони про себе малюють, та самопроголошенно так і вважають себе елітою.
А чому б і ні?
Ні за одне ж підприємство віджате в країни і знищене нікого так і не посадили, і ці афери не розслідували.
Я дивлюся по моєму місту, скільки було, а скільки стало… Жахіття просто.
Форд, кристал, термінал, аналог, маяк, авіаційний завод, Хім. Комбінат, м'ясокомбінат, конфєтная фабрика, сахарні заводи, швейна фабрика Володарка, підшипниковий завод, радіоламповий, будівельний, тракторних агрегатів, пнєвматика, картографічна фабрика, масло жир комбінат, обл енерго, і інші…
Ми таки були круті.
Десятиліття пройшли, а нічого не змінилося на краще. Та сама схема ще гріє комусь руки… Все ж виводиться за кордон. Гроші, вкрадені в нас, працюють на чужі країни. Шалені гроші!
Тому ще десь пару відсотків з загальної кількості що залишилося не освоєне, то їх доприватизують, по провіреній схемі приватизації для лохів, і коли вже чи земля буде горіти під ногами, чи ця розікрадена країна взагалі дозубожіє, то звалять. Вони ж тут гастролери. Тільки чомусь затрималися на десятиліття….
І нам по-новому виставляють, що красти ще є що… привласнити за копійки. … земля там… залишки власності… праця рабів… ті кошти, які вижиті з власної землі, на праці на чужині заробляють, та висилають рідним… закрома не дообібрані…
Нація буде обкрадатися допоки не згадає, що вона нація.
І ніяке Слава Україні тут не допоможе.
Все таки класний був дядько той Лінч, творив добро во імя добра.
А ця вся демагогія, дайте час, щось буде, псевдо реформи, пусті зміни, пусті очікування, пусті надії, вкрадений час…
Тік-так.
Олеся Калінська
