Росія, азартно, і без очікування відповідальності за це, як буцім-то маючи індульгенції на злочини, так от Росія, продовжує стирати з лиця землі українські міста та десятками тисяч вбивати українців.
І хизуючись цим, регулярно обстрілюючи Україну, усюди куди попадає, каже, що там база нацистів. 
Хоч в поле стріляй, хоч в церков, хоч в жилий будинок, чи навіть роддом, там, посфактум, після влучення Росії знаходиться, по словам росії, база нацистів, яких росіяни героїчно знищили. Саме героїчно. Бо байки про подвиги росіян, видумані їх пропагандою, просто вражають. Їм подобаються герої. І вони, не маючи їх, не роблячи героїчні вчинки, просто придумують усе, і озвучують суцільну брехню, і насолоджуються цією створеною альтернативною реальністю. 
Навіщо росіянину бути людиною, і вести себе по людськи, якщо все одно про нього і його дії розкажуть видуману героїчну брехню?
Всю велікую і мощную, непереможну та справедливу Росію, в принципі, самі росіяни і придумали, і увєровавши, самі ж наділили самі себе правом розпоряджатися долею світу.
Глиняний колос побудований на брехні.
Брехні, доходящої до абсурду.
І навіть наразі, при усіх доказаних фактах, стріляючи по Україні, росіяни продовжують брехати, що то українці самі по собі стріляють. 
Навіщо українцям самим по собі стріляти, і чому цього не трапляється там, де немає росіян, просто відкинуто.
Логічні ланцюги не затребувані в світі суцільної видуманої брехливої альтернативної реальності.
Росіяни і проросійські зомбі уперто розповідають про вісім років бамбіл Данбас, а що наразі, то не Росія, то хтось... 
І замилюючи, маніпулюючи, брешучи, перевертаючи все, Росія несе хаос в думки, та сприйняття.
Створюючи альтернативну реальність, крадеться реальна правда.
Люди не жахаються злочинам.
Люди уже оцінюють, довго думають, де правда, та вибирають, яку позицію зайняти, люди сумніваються, і не вірять фактам.
Злочини Росії не сприймаються тим, чим вони є, вони прикриваються, як буцім-то плівкою, не жахають нелюдскістю, кривавістю, мерзенністю...
Правда замінена брехнею.
Свобода слова замінена свободою брехати.
Навіть відео та фото фіксація військових злочинів Росії на території України не має ніякого значення для Росії.
Дивно, що це не має значення і для країн світу.
Навіть після публікації про стерті Росією з лиця землі мирні міста України, про тортури мирних жителів російською армією, про масові гвалтування дітей і жінок росіянами, про загальні могили, в яких здійснюються поховання знищених росіянами українців, про неймовірну жорстокість росіян по відношенню до українців в Україні, в світі лунають заклики понять і простіть Росію, дати зберегти обличчя Путіну, віддати Росії ті території України, які Росія бажає, і інші дикі речі.
І це звучить не таємно.
Це звучить відкрито.
Від істот, які мають якісь посади в власних країнах, які впливають на долю світу.
І це не трапляється сугубо зараз, це має довгий шлейф безкарності, безвідповідальності, та вседозволеності.
Росія вже давно коїть злочини по світу, і її сотеліти кричать усюди, не мішайте, дайте зберегти обличчя, вони одумаються, зупиняться, продовжуємо торгувати, гроші, то є головне...
Але незважаючи на десятиліття політики примирення зі злочинами, давання шансів злчинцям, вимогою до жертв прийняти усе, зачекати, коли одумаються, оцінити економічні втрати, та не обривати контакти з злочинцями і не зважати на те, що він коїть, і насаджувати прийняття списувати сотні тисяч убитих росією, як ніщо… але роки йдуть і Росія не зупиняється.
Молдова і Придністров'я, Грузія і Осетія та Абхазія, Чечня, Сирія, Україна — жертви агресії Росії за останні три десятиліття.
Страшні злочини Росії на цих територіях відбулися, але росія так і не набула відповідальності за них.
Наразі, стираючи з лиця землі Україну Росія не набуває адекватної відповіді від світу на свої дії.
То чи базується світ на праві, чи має взагалі закони, і чи є насправді цивілізованим, коли таке не присікається, і допускається, та що там, такому сприяється, і люди і країни, які скоюють злочини, не набувають покарання за геноцид, за масові убивства, за бомбування мирних міст, за знищення блокадою десятків тисяч людей, за гвалтування немовлят, убивство дітей, тортури невинних, збиття мирних літаків, створення умов для світового голоду шляхом знищення продовольства в країні постачальниці, і так дальше?
Є безвідповідальні злочинці.
Але є й інші. Чи можна вважати людей, які прикриваючись пустими словами та не дають покарати злочинців, так от, чи можна вважати цих людей спільниками злочинців?
Раніше відповідь була однозначна  - так.
На Нюрбергському процесі карали і причетних, не тільки злочинців.
Коли ж відкинули закон?
Коли ж замінили ціну життя людей економічними інтересами?
Коли ж замість дій стали пусті слова?
Коли ж злочинці стали вільно жити і чинити злочини при мовчанні і підтримці світу?
Коли кордони перестали бути незмінні, і чужі території ласими шматочками для захвату?
І взагалі чи є гаранти світової безпеки?
Чи діють міжнародні організації?
Чи можна покладатися на договори, якщо вони просто ніщо?
Як приклад, будапештський меморандум, який був свідомим обманом світом України, щоб обеззброїти нас, і не нести ніякої відповідальності за це.
Світ став іншим, чим був.
І нам не потрібно жити дотримуючись всього, що віджило, всього, що не працює.
Ми наразі в часі перемін, коли ми можемо змінити все.
Вийти з пустих договірів, розірвати союзи, які не працюють, скасувати і обнулити все, що було віджито, і вибрати шлях по якому ми підемо.
Вибудувати стратегію, розробити плани, вибрати союзників, відкинути ворогів, скритих і явних.
Все оголилося.
Все ясно.
Крім боїв на фронті, в нас має йти війна з тим, що віджило, війна за наше майбутнє, де ми будемо, що треба змінити, і започаткувати. Так, ми повинні  це робити наразі, щоб уже вийти з війни з чіткою позицією, як йдемо, куди, і по яким віхам на шляху маємо відсліджувати, чи правильно.
І так, нам просто для виживання необхідно стати сильною, тому наша Україна повинна мати можливість наносити удари на любу агресію, маючи ресурси для цього, а не надіючись лише на партнерів, і залежачи від їх рішень. 
Досить краяти нас по шматочку заходами!
Зміни, ми потребуємо зміни.
В Україні всі українці повинні жити щасливо, мати гарні статки, стабільність.
Ми повинні впливати на світ, зайняти нарешті своє місце.
Ми Україна!
Ми українці!
Сила, мужність, справжність.
Олеся Калінська