Просто роздуми...
Є така гарна країна Бельгія, але крім усього, ще цікаво в цій країні те, що Бельгія має дві мови — так от частина країни там розмовляє на французькій мові, а інша на голландській мові.
І ці частини різномовної Бельгії нормально так існують разом. Бельгія цільна! Абсолютно.
Люди там не знають дві мови – французьку і голландську. Ні, вони знають лише свою.
Єднає їх зачасту англійська мова, яку, ще нюанс, франкомовні в більшості не знають. Це феномен розмовляючій на французській – їм подобається лише власна мова, і іншу вони зачасту не вчать.
Так от Бельгія живе собі так без розбрату, мирно.
Тому на франкмовній частині Бельгії, щоб порозумітися і отримати інформацію, вам пригодиться посмішка, та активна жестикуляція. Тому що мова рук, запал, і бажання порозумітися – це сила, яка переборе любе нерозуміння один одного.
Але в Україні, варіант мати крім української, другу мову російську – це не для нас.
Просто згадалося на фоні педалювання теми української мови мерзотником Порошенко, що доволі підірвало ентузіазм до мови.
Раніше я знала Україна повинна говорити на українській. Але як це почав талдичити порошенко, то він просто замарав мою тягу до солов'їної мови…. Хоча, він до чого не доторкнувся, те замарав…
Раніше я знала також, чим більше мов знає людина, тим вона освіченіша і розумніша. Це правильне гасло. Я і наразі за це.
А от наше культурне – переходити на мову співбесідника, коли ти її знаєш – то не правильно, хоча я іноді, за догмами виховання, це ще роблю. Ми повинні виживати російську з мови нашого повсякденного вжитку, бо то є мова агресора. Бо російська мова не вміє співіснувати. Вони витісняє, заміняє, пригнічує інші.
Як і сама росія в цілому.
В нас шостий рік війна, і росія виголосила облудні гасла, щоб почати бойові дії, застосувавши саме російську мову, як головний чинник початку війни проти нашої нації, нашої країни, росія виголосила, що російськомовних на території України ображають, що вона захищає рускій мір на території нашої країни, тому наразі уже всім адекватним людям зрозуміло, що ніякої російської тут бути не може.
І навіть духу російського тут не повинно було б бути.
І в нас нічуть не Бельгія. Бо в нас інша ситуація, в нас насильно насаджувана російська мова йде від країни з якою в нас наразі війна. І ще й тому тут не може бути російської мови.
Шостий рік війна, війна з Росією…
Війна — це не просто сьогоденнішній факт, на який, на мою думку, адекватної реакції так і не наступило, тому що дії і слова повинні бути конкретними, а не ці мямлення.
Війну навіть не визнали війною!
Просто ганьба для нашої країни.
Крім того, взагалі про яку російську мову тут, дружнє співіснування, та будь-які стосунки може йти між Україною і Росією?
Саме росія зробила усе, щоб наше мирне співіснування було не можливе.
Кордон, жорсткий візовий режим, створення перепон для російського бізнесу в Україні, додаткове оподаткування росіян, як визнаних агресорів, зменшення до мінімуму транспортного сполучення з росією, обмеження будь-яких стосунків, і довгостроковий план по планомірному розриву всіх контактів і співпраці з Росією.
Нас повинен єднати тільки кордон, і то, він повинен бути такий, як між чумними і здоровими…
Те, що росія вирішила піти війною на Україну, повинно мати наслідки для нас і для неї.
Ніяких полу тонів.
Тільки тоді – ніколи знову.
Те що росія вторглася в Україну і шостий рік воює на нашій землі – це те, що повинні знати, і реагувати на це відповідно, ми, наші діти, наші внуки, наші правнуки, і заповідати потомкам, і не забувати, що росія, і росіяне, то є наші вороги. Вороги навіки.
Олеся Калінська