Дещиця історії з далеких країв махнула привіт у стилі далекої історії з нашого краю. Так, Захід є Захід, а Схід є Схід, та й таке, але часом вони сходяться. Знаєте, як то воно вийшло: що Близькому Сходу далекий Захід, Далекому Сходу він значно ближчий...
Візьмім якусь східну країну, не важливо де — в Європі чи в Азії, назвемо її С. Якусь західну, одну чи кілька — хай зветься З. І ще одну — формально (костюмно-мерседесно) західну, але по суті (пєльмєнно-чайно) східну — словом, гібридну, це Г.

Після довгих поневірянь і злигод, у 2004 році в країні С пройшли чи не перші в історії демократичні вибори, на яких переміг економіст західного типу (ще й одружений на ліванці-християнці!). В тому ж році введено нову конституцію, оновлено валюту, допомога від країни З зросла до висот Гіндукушу. Протягом десяти років ВВП зріс майже втричі (сягаючи на піку 20%), купівельна здатність — більш ніж удвічі, державний борг упав на порядки. Засновано модний університет (хай і не найдоступніший), набудовано тисячі шкіл (хай і не супероснащених), кількість учителів зросла всемеро (хай і не суперкваліфікованих), учнів — удев'ятеро.

Живи-працюй, називається. Але не все ж відразу. Якщо хабарем ну просто простіше рішити знаки питання — бо інакше будуть знаки оклику. Якщо контрабасом ну просто простіше підгребти пару копійок на кусок хліба і куток хліва або на той самий паркан — хай навіть він буде більший від того ж кутка, який він закриє.

Словом, щось пішло не так. А хтось взагалі не пішов. Все, до чого можна було присіктися в особі президента — то його надто різкі висловлювання стосовно неправомірного освоєння коштів, тобто розпилювання на місцевості. Гроші, як відомо, люблять тишу — і рахунок. А розкрадання їх — тільки тишу. От на тім і не зійшлись.

Країна Г, яка завжди під боком, не дасть себе забути. Зокрема закриваючи очі на кордони або й узагалі не сприймаючи їх хоч якось серйозно. Великий гашишний шлях її більше цікавив, ніж власні дороги, а щеплення опіумом чудово заступало щеплення свободою. Коли зловредна контра знову захопила владу в країні С, першою їй руку потисли саме посли Г. А один дипломат того ж дня авторитно всіх запевнив, що на власні воші бачив, як уже колишній президент поспішно тікав вертольотами, вщерть забитими готівкою. Чому економіст зі світовим ім'ям не скористався для того сучаснішими засобами приховування коштів — питання до вчителя-методиста відділу освіти Ольгінської ОПГ. Мабуть, придумувати іншу версію не було зовсім часу.

Ну, ви зрозуміли, що мова отуто не про Україну, а про Афганістан, так? І країну Г впізнали, правда?

Але зізнайтеся, що досі самі за милу душу клянете одного такого собі трипільського пасічника. Отого, який, ну може, й підняв до висоти Говерли купу всього і всіх, ну може, і впустив український дух у купу всього і всіх, але не прибрав усі ваші купи всього за вас всіх.

Як месія, який навіть розіпнутися по-людськи не зміг...