Про одну французьку революцію можна говорити різне. Чи була вона Велика, чи невеличка, наприклад. Або: чи змінила вона світ старий, чи і Новий, теж. Це радше питання історико-політологічної метрології. Але, так мені здається, що ми дотепер — усім миром — далі перетравлюємо її ключове усім відоме гасло: «Свобода-Рівність-Братерство».

Звичайно, скажете, кому зараз яке діло до того, що там було наприкінці присної пам'яті 18 сторіччя. Але, розбираючи часи після і далеко після тої революції, постерігаючи дальший розвиток індивідуальної та колективної думки, на смисловому рівні все ж стикаєшся ні з чим іншим, як із протуберанцями того ж гасла-трислів'я. Надто воно якесь чіпке і локомотивне виходить.

Найчіткіше і найдокладніше це видно, коли от взяти модерні ідеології, що врешті дожили до 20 сторіччя, а навіть і до 21. Мова про лібералізм, соціалізм та націоналізм. Кожна з цих ідеологічних систем фактично вийшла з того суспільного зрушення, яке збурилося, вибухло і стухло до середини 19 сторіччя, але нікуди не поділося. Навпаки, воно вимахало до хмарочісних висот і забуяло дивним цвітом.

Проте все це вийшло завдяки мало не мануфактурному розподілу ідеї: тобі те, тобі оте, а мені — це. Само собою, за програмою передбачення минулого, знайшлися кожному і предтечі в давніх епохах, проступили бічні притоки, запасні чи приховані русла. Але «Свобода-Рівність-Братерство» залишається, так би мовити, містотворчим коренем: перша частина — для лібералізму, друга — для соціалізму, третя — для націоналізму.

Лібералізм, при всій повазі до Рівності і Братерства, все ж насамперед проноситься по темі Свободи: свобода думки, свобода совісті, свобода підприємництва — це все його придумки. Соціалізм, розшаркуючись перед Свободою і Братерством, напирає передовсім на Рівність: перед законом, суспільством, державою. І нарешті націоналізм, приймаючи Свободу і Рівність як рівноапостольних, наполягає на Братерстві як на найголовнішому в укладі світу: народі, громаді, товаристві.

Історія після цього експериментального атомного крекінгу, ми знаємо, вийшла по-різному. Особливого розмаху деякі з цих ідеологій зазнавали тоді, коли, діставши собі стасус первородності, жертвували своїми сестрами по крові, відпихаючи їх на задуп'я думки. Ще більшого шалу діставали вони, коли об'єднувалися дві проти одної.

Наприклад, в Російській імперії радянського розливу декларована, декретована і врешті дискредитована Рівність гвалтувала Братнього товариша Свободу, мугикаючи «Я другой такой страны не знаю». А, натомість, в Німецькій імперії націонал-соціалістичного розливу арійські партайґеноссен трактували Свободу взагалі мало не як кишенькову болонку.

Наскільки мені відомо, Свобода ніби ніде ще не була помічена в імперських проектах. І ніколи не притягувалася до відповідальності за дискримінаційні дії стосовно сестричок. Звісно, це якщо не рахувати позови до Євросоюзу чи Штатів в Америці з боку найвільніших, переважно газонафтових, країн.

Проте ще не пізно, ще ж не кінець історії. Тому, якщо з ідеєю Свободи щось буде не те, майте бачність, будьте уважні. Раптом лібералізм набуде рис тиранозавра, а ви забудете, що таке рівність, і що таке братерство?