У гібридній війні зброєю може стати будь-що: інформація, релігія, міжнаціональні суперечності, а іноді навіть звичайна банка зеленої фарби. Якщо за кілька тисяч євро можна спровокувати конфлікт між громадами, навіщо запускати дорогі спецоперації?

Саме так, на думку слідства, діяли організатори резонансних провокацій у Франції. Але найцікавіше починається тоді, коли ланцюжок виконавців приводить не лише до російських спецслужб, а й до добре відомої антикультової мережі.

Париж як полігон для операцій впливу

У травні 2025 року, в суботу під час шабату, невідомі облили зеленою фарбою п'ять єврейських об'єктів у Парижі: Меморіал Шоа, три синагоги та єврейський ресторан.

Зелений колір був обраний не випадково — він асоціюється з ісламом.

Через кілька місяців, у вересні, біля дев'яти мечетей з'явилися відрубані свинячі голови.

Сценарій виглядає майже бездоганно з погляду інформаційної провокації: єврейська громада могла побачити ісламський слід, мусульманська — єврейський. У результаті виникає взаємна підозра, зростає напруга, а суспільство отримує ще одну лінію розколу.

За даними французького розслідування, виконавці отримували інструкції, фінансування та завдання від структур російської розвідки РЕБ. Вартість однієї такої акції становила приблизно від 1000 до 1500 євро, а доказом виконання були фотографії з місця події.

Наприкінці 2025 року французькі правоохоронці затримали трьох громадян Сербії, які підтвердили свою участь у двох організованих хвилях атак.

Крім того, французька розвідка отримала внутрішні документи, які, як повідомляється, свідчать про погодження осквернення єврейських пам'яток адміністрацією президента рф. Метою операції називають розпалювання конфлікту між єврейською та мусульманською громадами і дестабілізацію французького суспільства.

Виконавці чи елемент більшої системи?

Головне питання полягає навіть не в тому, хто облив фарбою пам'ятники.

Значно важливіше — хто створив систему, здатну знаходити виконавців, фінансувати їх і координувати подібні операції в різних країнах.

У центрі цієї мережі дослідники називають РАЦИРС — російську асоціацію центрів вивчення релігій і сект.

Її очолює Олександр Дворкін, а посаду віцепрезидента займає Олександр Новопашин. Представники цієї структури позиціонують себе як експерти із боротьби із сектами, регулярно виступають у медіа, готують експертні висновки для судів та співпрацюють із силовими органами.

Французько-сербський кейс, як стверджується, демонструє дворівневу модель.

Перший рівень — фінансування та координація з боку структур російської розвідки.

Другий — виконавці, які мають зв'язки із сербсько-російським церковно-антикультовим середовищем, що, за наведеними даними, перетинається зі структурами РАЦИРС.

Показовою є історія керівника сербської групи Момчила Гаїча (Калуджера).

Після атак у Франції його знайшли не в переховуванні, а в москві — у храмі святих Петра і Павла, який є представництвом Сербської православної церкви в росії.

Один зі спільників Гаїча — Філіп Петрович — під час судового процесу заявив:

«Я знаю, що він тісно пов'язаний з російськими спецслужбами. Його мета — дестабілізувати політичну ситуацію в Європі».

Саме тому цей випадок розглядають не як окремий кримінальний епізод, а як складову ширшої гібридної стратегії кремля, спрямованої на підрив безпеки європейських держав.

Недарма Служба зовнішньої розвідки України закликає громадян бути особливо уважними, щоб не стати інструментом реалізації російських операцій впливу.

Чому це важливо для України?

Україна давно є однією з головних цілей російської гібридної війни.

На думку авторів дослідження, методологія РАЦИРС поступово була перенесена й в український інформаційний простір.

Як приклади наводяться Ірина Кременовська та Олексій Святогор, яких автори називають провідниками підходів РАЦИРС в Україні.

Йдеться насамперед про використання характерної термінології, яка багато років застосовується російською антикультовою школою:

Саме така лексика, на думку авторів, використовується як інструмент формування необхідного інформаційного фону.

Гібридна війна коштує недорого. Наслідки — надзвичайно дорогі

Події у Франції демонструють, що сучасні операції впливу можуть бути значно дешевшими за традиційні військові кампанії.

Кілька тисяч євро, кілька виконавців, правильно обраний символ — і суспільство отримує міжрелігійну напругу, політичні дискусії, зростання недовіри та додаткові виклики для правоохоронних органів.

Саме тому подібні історії заслуговують не лише журналістської уваги, а й ретельної правової оцінки.

Більше деталей — у відео «Операції впливу в Європі: нові факти про приховані мережі»:

https://www.youtube.com/watch?v=ILN_qF2lZOQ

Примітка. Усі твердження, наведені в цьому матеріалі, базуються на відкритих джерелах, офіційних документах та опублікованих матеріалах.

У контексті триваючої гібридної агресії РФ будь-яка діяльність, що може мати ознаки зовнішніх операцій впливу, потребує ретельної перевірки компетентними правоохоронними органами.