Поки українці борються зі збройною агресією росії, кремль продовжує використовувати й менш помітні методи впливу. Один із них — інформаційно-психологічні операції, що маскуються під боротьбу з так званими «деструктивними культами». За даними української розвідки, саме через подібні мережі російські спецслужби роками намагаються формувати потрібні їм наративи в європейських країнах.
Чи працює ця схема в Україні? Факти свідчать, що відповідь на це питання заслуговує на серйозну увагу.
Від Прибалтики до України — один і той самий сценарій
Франція, Болгарія, Чехія, країни Балтії, Україна. Попри різні політичні та релігійні умови, механізм впливу виглядає ідентично.
Спочатку суспільству пропонують нібито благородну мету — «захистити людей від небезпечних сект». Потім починається кампанія зі створення образу внутрішнього ворога, дискредитації окремих громад та розпалювання суспільної напруги.
Саме такі технології, за оцінками Служби зовнішньої розвідки України, можуть використовуватися в рамках російських гібридних операцій, покликаних послаблювати демократичні держави.
Як ця модель з'явилася в Україні
На думку автора, провідниками цієї методології в Україні є окремі представники антикультового середовища, серед яких Ірина Кременовська та Олексій Святогор.
Формально вони позиціонують себе як громадські активісти. Однак їхня риторика та методи багато в чому повторюють підходи російської антикультової організації РАЦИРС під керівництвом Олександра Дворкіна.
Почерк, який легко впізнати
Характерною рисою цієї моделі є використання однакової термінології:
- «деструктивний культ»;
- «псевдорелігійна організація»;
- «небезпечна місіонерська діяльність».
Саме такі формулювання неодноразово використовувалися російськими судами під час розгляду справ щодо релігійних організацій.
Далі, як зазначає автор, запускається знайомий механізм:
- інформаційні кампанії;
- публічні звинувачення;
- псевдоекспертні висновки;
- звернення до правоохоронних органів;
- формування негативного образу окремих груп.
Саме таким способом створюється атмосфера недовіри та суспільного протистояння.
Чому це становить ризик
Олександр Дворкін є одним із найвідоміших представників російського антикультового руху. Його діяльність і методологія неодноразово ставали предметом критики з боку міжнародних правозахисних структур.
Комісія США з міжнародної релігійної свободи (USCIRF) прямо згадує РАЦИРС як організацію, діяльність якої використовується для тиску на релігійні меншини.
На думку автора, саме під прикриттям боротьби із «сектами» створюються інформаційні майданчики, через які просуваються прокремлівські наративи та формується мережа впливу всередині демократичних держав.
Гібридна війна ведеться не лише зброєю
Сьогодні небезпека полягає не тільки у військових атаках. Інформаційний простір також став полем бою.
Коли суспільство починають штучно ділити за релігійною чи світоглядною ознакою, це створює сприятливі умови для зовнішнього втручання. Саме тому будь-які кампанії, які можуть сприяти розпалюванню ворожнечі або працювати в інтересах держави-агресора, потребують ретельної уваги як з боку громадськості, так і правоохоронних органів.
Детальніше
Більше інформації — у відео «Операції впливу в Європі: нові факти про приховані мережі» на каналі «Голос свободи»:
https://www.youtube.com/watch?v=ILN_qF2lZOQ
Примітка. Матеріал ґрунтується на відкритих джерелах, публікаціях та офіційних документах. Оцінки й висновки, наведені у статті, є позицією автора. У контексті триваючої гібридної агресії рф будь-яка діяльність, яка може становити загрозу національній безпеці або сприяти розпалюванню міжрелігійної ворожнечі, потребує належної правової оцінки компетентних органів.