Поки світ сперечається про політику, економіку та нові технології, поруч із нами стрімко розгортається інша криза. Вона не потрапляє щодня в заголовки новин, але може визначити, яким буде здоров'я нинішніх і майбутніх поколінь.
Йдеться про мікро- та нанопластик.
Ці частинки вже не просто забруднюють океани чи ґрунти. Вони проникають у воду, повітря, продукти харчування, а зрештою — в організм людини. Саме тому проблема давно перестала бути виключно екологічною. Вона дедалі більше стає питанням глобальної безпеки.
Саме про це говорили учасники міжнародної експертної конференції «Нанопластик: приховані зв'язки та нові загрози», що відбулася в Європейському парламенті в Брюсселі.
Запис конференції доступний на каналі АЛЛАТРА ТБ ЛЬВІВ: https://www.youtube.com/watch?v=NPoDD3-e-GY&t=5855s
Під час дискусії прозвучала думка, яка змушує замислитися: нанопластик уже присутній в організмі практично кожної людини. Вчені дедалі частіше досліджують його можливий вплив на різні системи організму, зокрема й на репродуктивне здоров'я. Водночас наука поки що бачить лише окремі фрагменти цієї масштабної проблеми.
Чому так відбувається?
Тому що дослідження ведуться за різними методиками. У світі досі немає єдиних міжнародних стандартів вивчення мікро- та нанопластику, результати різних лабораторій нерідко складно порівнювати, а це не дозволяє створити цілісну картину глобальних процесів.
Інакше кажучи, людство вже зіткнулося з проблемою, масштаби якої ще навіть не навчилося повністю вимірювати.
Особливої ваги конференції надала позиція експерта Глобального дослідницького центру «АЛЛАТРА», доктора Кари (Чеська Республіка), фахівця з прикладної математики.
У своєму виступі він наголосив:
«Важливо підвищувати обізнаність громадськості щодо проблеми забруднення мікро- та нанопластиком. Дослідження про його вплив на здоров'я дедалі частіше обговорюються в соціальних мережах. Опитування „Євробарометра“ за 2020 рік показало, що 94 % європейців піклуються про захист навколишнього середовища, а 88 % занепокоєні впливом мікропластику».
Він також звернув увагу на ще один принциповий момент: забруднення не знає державних кордонів. Пластик, який потрапив у довкілля в одній країні, з часом руйнується до мікро- та наночастинок і поширюється по всій планеті. Саме тому жодна держава, навіть із найрозвиненішою наукою, не здатна самостійно вирішити цю проблему.
На думку доктора Кари, Європа могла б виступити ініціатором міжнародного протоколу ООН щодо боротьби із забрудненням мікро- та нанопластиком або започаткувати масштабну міжнародну дослідницьку коаліцію.
Найбільш тривожно прозвучав фінальний висновок його виступу.
За оцінками експертів, вікно можливостей для досягнення реального прогресу вимірюється не десятиліттями, а лише кількома роками.
Це означає, що часу на нескінченні дискусії практично не залишилося.
Людство вже має достатньо знань, щоб усвідомити масштаб загрози. Наступний крок — перетворити ці знання на міжнародну співпрацю, нові наукові програми та конкретні політичні рішення.
Адже сьогодні йдеться вже не лише про чистоту довкілля. Йдеться про здоров'я людей, майбутнє наших дітей і здатність світової спільноти діяти на випередження, а не тоді, коли наслідки стануть незворотними!
