Батьки звикли думати, що найбільші загрози для дітей можна побачити: небезпечна дорога, неякісна їжа, інфекції чи побутові травми. Але існує небезпека, яку неможливо помітити неозброєним оком. Вона міститься у воді, повітрі, продуктах, домашньому пилу, дитячих іграшках і навіть овочах та фруктах. Її назва — нанопластик.
Найстрашніше полягає не лише в тому, що ці частинки потрапляють в організм. Найбільша проблема — дитячий організм ще не має повноцінного захисту від них.
Саме про це говорить дослідник Егон Чолакян у відео «Нанопластик. Останнє покоління вже народилося», пояснюючи, чому сучасні діти опинилися в умовах безпрецедентного токсичного навантаження.
Чому саме діти опинилися в групі найбільшого ризику?
Якщо дорослий і дитина сидять за одним столом, вони можуть з'їсти приблизно однакову кількість їжі. Але наслідки для їхнього організму будуть зовсім різними.
На кожен кілограм маси тіла дитина отримує приблизно втричі більше мікро- та нанопластику, ніж доросла людина.
Причини цілком фізіологічні:
- діти дихають значно частіше;
- споживають більше води й їжі відносно власної ваги;
- мають менший обсяг тканин, у яких можуть розподілятися сторонні частинки.
Інакше кажучи, одна й та сама кількість нанопластику створює для дитячого організму набагато більше навантаження.
Коли захисний бар'єр мозку ще не працює
Особливе занепокоєння викликає розвиток нервової системи.
У перші тисячу днів життя активно формуються нейронні зв'язки, від яких залежатимуть пам'ять, навчання, поведінка, емоції та інтелект людини.
У цей самий період гематоенцефалічний бар'єр — природна система, що захищає мозок від небезпечних речовин, — ще не завершив свого формування.
Саме тому нанопластик має значно більше шансів проникнути в тканини мозку дитини, ніж мозку дорослої людини.
Фактично токсичні частинки взаємодіють із нервовою системою саме тоді, коли вона лише будується.
Не лише мозок
Та сама проблема стосується й інших органів.
У ранньому дитинстві ще продовжують формуватися:
- кишківник;
- легені;
- печінка;
- шкіра;
- ендокринна система;
- імунний захист.
Це означає, що нанопластик контактує не зі сформованими механізмами захисту, а з організмом, який тільки навчається працювати.
Імунітет під токсичним навантаженням
Імунна система дитини — це не «зменшена копія» дорослої.
Вона проходить складний процес навчання, під час якого організм вчиться розпізнавати власні клітини, інфекції та потенційні загрози.
Дослідження показали тривожний факт: мікро- і нанопластик здатний проникати навіть у тимус — орган, де дозрівають Т-лімфоцити, що забезпечують імунний захист людини.
При цьому що меншими є пластикові частинки, то сильнішим виявляється їхній вплив на тканини тимуса.
Порушення його роботи в дитячому віці може позначатися на здоров'ї людини протягом усього життя.
Репродуктивне здоров'я майбутніх поколінь
Ще одна проблема пов'язана з хімічними речовинами, які містяться у пластику.
За словами Егона Чолакяна, електростатичний заряд мікро- та нанопластику разом із дією бісфенолів і фталатів створює додаткове навантаження на ендокринну систему.
Саме ці речовини можуть впливати на формування статевих органів дітей та підвищувати ризик розвитку безпліддя в дорослому віці.
Йдеться не лише про сьогоднішнє здоров'я дітей, а й про репродуктивне здоров'я майбутніх поколінь.
Контакт починається ще до першого вдиху
Особливо тривожним є те, що вплив нанопластику не починається після народження.
За наведеними даними, контакт із пластиковими частинками можливий ще під час внутрішньоутробного розвитку.
Після народження джерел стає ще більше:
- повітря;
- вода;
- продукти харчування;
- домашній пил;
- текстиль;
- дитячі товари;
- іграшки.
Навіть продукти, які традиційно вважаються основою здорового харчування, можуть містити значну кількість пластикових частинок. Дослідження вже виявляли високі концентрації мікро- та нанопластику, зокрема в моркві та яблуках.
Ми не можемо дозволити собі розкіш не знати
Ще кілька років тому проблема нанопластику сприймалася як суто екологічна. Сьогодні дедалі більше досліджень свідчить, що вона безпосередньо стосується здоров'я людини, а найбільшою мірою — здоров'я дітей.
Знання про масштаби цієї загрози не повинні породжувати паніку. Вони мають стати підставою для усвідомлених рішень — від вибору продуктів і дитячих товарів до підтримки наукових досліджень та екологічних ініціатив, здатних зменшити пластикове навантаження на довкілля.
Адже питання вже не лише в тому, скільки пластику виробляє людство. Питання в тому, чи зможемо ми захистити покоління, яке лише починає своє життя.
Детальніше про механізми впливу нанопластику на організм дітей розповідає Егон Чолакян у відео «Нанопластик. Останнє покоління вже народилося»: https://www.youtube.com/watch?v=gzLugrhhdLw
