Щодо проекту процедури скасування наукових ступенів, запропонованої НАЗЯВО

Шановні колеги!

Сьогодні я вивішую другий документ, це наші зауваження та пропозиції, систематизовані за результатами семінару: «Процедура присудження та скасування наукових ступенів в Україні: обговорення проектів нормативних актів, запропонованих НАЗЯВО» (6 березня 2020 р.), і на цей раз щодо:

Порядку скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня.

Зауважу, що вказаний нормативний акт дуже потрібен, бо саме наявність можливості скасування наукового ступеня за плагіат чи інші види недоброчесної поведінки, як і наявність санкцій за це, має бути у поєднанні із дебюрократизацією процедури захисту, та переходом до індивідуальної відповідальності членів спецрад та опонентів тим фактором, що підвищить якість наукових дисертацій.

Але, на жаль, у цій редакції, вказаний нормативний акт перетворюється на фікцію, оскільки процедура виписана так, що довести справу про наявність плагіату буде складно, і нереально. Окрім того, навіть за доведення таких справ до кінця – результат може бути нульовий, бо нема ніяких санкцій адміністративного характеру щодо особи, яка вчинила плагіат чи щодо осіб, причетних до захисту такої дисертації, насамперед голови спецради, та членів спецради а також наукових опонентів.

Більше того, у тій редакції нормативного акту фактично узаконюються всі плагіатні роботи, які захищені до 2014 року, що саме по собі підважує будь-яку спробу очищення української науки від недоброчесних практик. На жаль, такий підхід означатиме і надалі продовження масових практик плагіату в українській науці, бо як можна навчати академічній доброчесності, якщо молоді дослідники будуть бачити, що всі ті, хто сплагіатив свої дисертації та інші роботи раніше, продовжують працювати в науці, і навіть продовжують займати високі посади в науці. Отже, вся боротьба за доброчесність за відмови від принципу «плагіат не має давності», перетворюється на фікцію та двоєдумство.

Отже:

Зауваження до Проекту НАЗЯВО:

ПОРЯДОК

скасування рішення спеціалізованої вченої ради

про присудження наукового ступеня

Підготовлені за результатами обговорення проекту НАЗЯВО, що відбулося під час круглого столу «Процедура присудження та скасування наукових ступенів в Україні: обговорення проектів нормативних актів, запропонованих НАЗЯВО», 06.03.2020 за організації БФ «Інститут розвитку освіти», Національного агентства з якості вищої освіти та Інституту історії України НАНУ.

1. Вітаючи саму ідею про необхідність якщонайшвидшого прийняття нормативного акту про процедуру скасування рішень спеціалізованих вчених рад про присудження наукового ступеня, маємо зауважити, що пропонована редакція цього нормативного акту не лише не зможе забезпечити ефективність запропонованої процедури скасування таких рішень, але й виписана так, через неї неможливо буде ні довести наявність плагіату, ні довести до завершення розгляд жодної скарги, ні застосувати якісь санкції щодо покарання недоброчесних осіб та недоброчесні спеціалізовані ради за вчинені ними дії.

Оскільки для громадського обговорення цього Проекту було надано дуже малий термін, і детально розглянути та прокоментувати всі статті та положення цього Проекту, на жаль, ми не маємо можливості, тому вирішили зосередитись на його головних проблемах.

2. Цей Проект нормативного акта потребує редагування статті 20, оскільки вона виписана так, що може слугувати підставою для узаконення отримання наукових ступенів за дисертації, що містять академічний плагіат та інші види академічної недоброчесності, у випадку, якщо вони були захищені до прийняття Закону про вищу освіту. В цій статті прописується, що щодо лише таких наукових ступенів вноситься подання про порушення академічної доброчесності, без скасування таких ступенів:

«20. За наслідками розгляду справи Комітет на закритій частині засіданні приймає одне з таких рішень:

1) про внесення до Національного агентства подання про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у зв'язку із встановленням факту порушення академічної доброчесності (щодо рішень спеціалізованих вчених рад, ухвалених після набрання чинності Законом України „Про вищу освіту“);

2) про внесення до Національного агентства подання про порушення академічної доброчесності (щодо рішень спеціалізованих вчених рад, ухвалених в період з дня, наступного за днем проголошення державної незалежності України та до набрання чинності Законом України „Про вищу освіту“)».

Оскільки дисертація має містити наукову новизну та бути самостійним авторським дослідження, то наявність у ній плагіату, фальсифікації джерел, даних, чи її компілятивний характер, як і наявність інших виявів академічної недоброчесності – означає, що самостійним авторським дослідженням вона не є, і тому це є підставою для скасування ступенів, незалежно ні від строків давності, ні від того, чи захищалась ця дисертація до якогось терміну, чи ні.

Текст цього Проекту суперечить самому Закону Про вищу освіту (Стаття 6, частина 6), де не вказані жодні терміни давнини, і просто виявлення академічного плагіату в дисертаціях, які були захищені до прийняття саме цього Закону вже є підставою для скасування наукового ступеню :

«6. До захисту допускаються дисертації (наукові доповіді), виконані здобувачем наукового ступеня самостійно. Виявлення в поданій до захисту дисертації (науковій доповіді) академічного плагіату є підставою для відмови у присудженні відповідного наукового ступеня.

Виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома.».

Таким чином редакція цього проекту має бути узгоджена із нормами законодавства України, і виписана у іншій редакції, де б передбачалось, що виявлення плагіату має обов'язково тягнути за собою скасування наукового ступеню, незважаючи на терміни давності.

3. Визначення, які саме документи має додати скаржник для доведення наявності в роботі академічної недоброчесності виписані так сумбурно, що можуть бути підставою для різних трактувань:

«5) відомості про ознаки порушення академічної доброчесності у захищених наукових досягнень у вигляді порівняльної таблиці із наведенням фрагментів наукових досягнень та відповідних фрагментів джерел, які висвітлюють наукові (творчі) результати, отримані іншими особами, та/або фрагментів опублікованих текстів інших авторів без зазначення авторства, відомостей про вигадування фактів чи даних, свідому зміну чи модифікацію вже наявних даних у межах наукових досягнень тощо».

Отже, існує ризик по різному трактувати які самі документи має надати скаржник, і на основі невідповідності цих документів встановленому правилу, не брати їх до розгляду.

4. Процедура проходження етапів розгляду скарги – насправді є майже тією ж самою процедурою, яку багато років застосовував ВАК, а потім ДАК (чи МОН) щодо розгляду скарг на рішення спеціалізованих вчених рад, коли центральний орган викликав скаржника та відповідача, і на основі їх доказів своєї правоти намагався вирішити, хто ж таки правий, не вдаючись як правило, до експертів, які б провели неупереджений аналіз тексту дисертації, що оскаржувалась.

Рішення тут замкнуте на рішення членів секретаріату НАЗЯВО та членів Комітету з питань етики, обтяжене наступними затвердженнями та перезатвердженнями НАЗЯВО та МОН рішення Комітету з етики. Така процедура є занадто забюрократизованою і не забезпечує компетентного і неупередженого розгляду скарги.

Насамперед хибним кроком є покладення на секретаріат НАЗЯВО перевірки поданого повідомлення про виявлений плагіат та інші види наукової недоброчесності та підготовку документації та технічний супровід всього процесу.

«6. Подані повідомлення реєструються у секретаріаті Національного агентства та невідкладно передаються голові Комітету з питань етики (далі – Комітет), який доручає секретаріату Національного агентства здійснити у строк до 5 робочих днів перевірку поданого повідомлення на відповідність вимогам пункту 5 Порядку.»

Та:

«9. За дорученням доповідача секретаріат Національного агентства здійснює перевірку викладених у повідомленні відомостей щодо порушення академічної доброчесності».

Покладання на секретаріат НАЗЯВО обов'язків перевірки викладених у повідомленні відомостей як і інші повноваження, — є недоречним з огляду на наступне:

- Секретаріат НАЗЯВО має низку інших посадових обов'язків, і навряд чи зможе виконувати все це ефективно, вчасно та якісно.

- Співробітники секретаріату не мають необхідної компетенції для перевірки викладених у повідомленні відомостей щодо порушення академічної доброчесності, оскільки не володіють тематикою дослідження, в якому виявлено плагіат. Як скажімо, вони зможуть перевірити повідомлення про те, що певний фрагмент є плагіатом із монографії німецького дослідника, написаної німецькою мовою і виданої у видавництві в Німеччині, якщо примірників такої монографії нема в жодній публічні бібліотеці України і текст монографії недоступний онлайн? І навіть якщо співробітники секретаріату НАЗЯВО потратять свої 300 євро на придбання цієї книги, чи зможуть вони розібратися в специфічній наукові термінології та мові оригінального тексту і оцінити, чи є переклад плагіатом з рерайтингом, чи ні.

- Заплутаність визначення, які саме документи мають бути надані скаржником, а також заплутаність або відсутність інших визначень, наприклад, що таке самоплагіат, має корупційні ризики через можливість довільного трактування положень цього Проекту і монетизування своєї «сліпоти» щодо наявних в оскаржуваній дисертації чи науковому доробку порушень академічної доброчесності чи через відмову розглядати скаргу через нібито порушення правильності оформлення поданих скаржником документів.

Ні співробітники секретаріату НАЗЯВО ні члени Комітету з питань етики НАЗЯВО насправді не мають належної професійної компетентності у всіх галузях всіх наук, щоб вирішувати, чи містить оскаржувана дисертація (науковий доробок) плагіат чи інші види академічної недоброчесності чи не містить. Окрім того, у випадку, коли після прийняття цього нормативного акту, Проект якого ми розглядаємо, буде подано дуже велика кількість скарг на виявлення плагіату в дисертації чи науковому доробку тих, хто вже захистився, то робота самого НАЗЯВО, як секретаріату так і Комітету з питань етики буде паралізована.

Тому пропонується:

1) Для ведення технічної документації щодо справ по скасуванню наукових ступенів потрібно створити окрему посаду технічного секретаря, який би тим не менше, не мав права вирішувати відповідає чи не відповідають подані скаржником документи, таблиці і т., «порядку їх надання» чи питання, чи містять вони плагіат та інші види академічної недоброчесності.

2) Передати розгляд питання про наявність плагіату та інших видів академічної недоброчесності в експертні ради, які б виносили остаточний висновок і самі несли б за цей висновок відповідальність, а Комітет з питань етики затверджував би рішення конкретних експертних рад. Для цього потрібно розробити процедуру для створення таких рад, і їх функціонування.

3) НАЗЯВО не має вирішувати, чи містить чи не містить плагіат чи інші види академічної недоброчесності, це мають вирішувати експертні ради, а Комітет з питань етики – має право приймати рішення про скасування наукових ступенів, і далі вони не потребують перезатвердження самого НАЗЯВО, чи МОН. Рішення Комітету з етики стає підставою для того, щоб НАЗЯВО без втручання МОН видало відповідний акт про скасування наукового ступеню.

4. Серед підстав для скасування наукового ступеня вказано «самоплагіат», але в тексті Проекту ніде не конкретизовано, що саме під цим розуміти. Якраз цей аспект потрібно ретельно опрацювати, бо просто згадка в Проекті, без конкретизації, що під цим розуміють, терміну «самоплагіат» як підстави для скасування за самоплагіат наукового ступеню, містить великі корупційні ризики.

Зважаючи на те, що у нас багато років і аж до цього часу діє модель захисту дисертації, яка передбачає, що результати наукового дослідження мають бути до представлення дисертації на захист оприлюднені якомога повніше для їх апробації, застосування терміну «самоплагіат» щодо дисертацій, які захищені за такою моделлю, стає абсурдним. В дисертації ж вказується, і це вимагається законодавством, назви всіх публікацій автора, які виносяться на захист, як і результати попередньої дисертації (у випадку захисту докторської дисертації). Тобто вже вказано, що все це було опубліковано раніше, як того вимагало законодавство про захист.

Існує інша модель захисту дисертації, яка поширена в багатьох країнах світу – вона передбачає, що для захисту дисертації не потрібно наукових публікацій взагалі, і текст дисертації має максимально повно представляти результати дослідження і не бути до того опублікованим, бо сама процедура отримання наукового ступеню передбачає, що захищена дисертація потім має бути видана як монографія, без цього неможливо отримати ступінь доктора філософії.

Оскільки в Україні захисти відбувалися і відбуваються за першою з описаних моделей, і нова редакція запропонованого НАЗЯВО Проекту нормативного акту про порядок присудження наукових ступенів передбачає і надалі продовження цієї ж моделі захисту, поява терміну «самоплагіат» як підстави для скасування наукового ступеню, виглядає дивною. Бо так потрібно повністю скасувати чи не половину, якщо не всі наукові ступені, отримані за всі роки існування України як самостійної держави, бо згідно нормативних актів результати дисертаційного дослідження мають бути максимально повно опубліковані до того, як автор винесе дисертацію на захист. Отже, існує великий ризик, що таким чином різне трактування терміну «самоплагіат» та можливість скасування за нього науковий ступінь, може використовуватись, як засіб для зведення персональних рахунків, чи покарання незгодних із політикою в галузі розвитку науки чи освіти, а також як фінансовий ресурс, через можливість вирішувати з допомогою хабарів питання про не виявлення «самоплагіату».

Схоже, що в Проекті намагалися схрестити дві моделі захисту, не розібравшись, в чому вони різняться і як працюють.

Пропонуємо уточнити термін «самоплагіат» і додати до нього визначення:

«Самоплагіатом не є повторення у тексті дисертації або дисертаційної монографії наукових результатів, опублікованих раніше здобувачем у вигляді окремих статей, які не були до цього використані здобувачем під час захисту інших кваліфікаційних робіт, представлених на здобуття наукового ступеня. Перелік статей, у яких оприлюднено основні положення дисертаційної роботи, які виносяться на захист, має бути наведений у списку літератури».

5. Проект обговорюваного нормативного акту потребує суттєвого доопрацювання в частині покарань за виявлені плагіат та інші види наукової недоброчесності, як щодо самого автора поганої роботи, так і щодо кола осіб, які причетні до захистів – спеціалізованих вчених рад, опонентів, членів експертних рад ВАК, ДАК, МОН, тощо.

Сам Проект не передбачає жодних санкцій щодо недоброчесних опонентів, спецради та інших учасників, які зробили можливим захист такої дисертації, і тут є лише відсилання до Статті 6, пункту 6 Закону Про вищу освіту, де встановлені також дуже незначні санкції у вигляді скасування спецрад, які діють нині, та заборони на невеликий термін утворювати нові спецради, чи заборони членам спецрад та опонентам теж на невеликий термін (протягом року чи двох) брати участь у майбутніх захистах. Така ситуація – не лише не припинить, а навпаки, сприятиме продовженню масових практик захистів академічного плагіату та робіт із іншими формами порушень академічної доброчесності.

1) Тому пропонуємо НАЗЯВО скласти пропозиції щодо перегляду Закону про вищу освіту в пунктах санкцій щодо навчальних закладів чи наукових установ, в спецрадах яких відбувся захист дисертацій, наукові ступені за які в подальшому були скасовані НАЗЯВО, і встановити більші терміни, на які наукові установи (навчальні заклади) позбавлялись би права відкривати нові спецради.

2) Пропонується ввести в Проект пункт про необхідність на підставі рішення НАЗЯВО про позбавлення наукового ступеню або скасування наукового ступеню за добровільною заявою особи, проведення позачергової переатестації осіб, позбавлених наукового ступеню (чи науковий ступінь яких скасовано за їх заявою) та осіб причетних до захисту такої дисертації, як науковий керівник, голова, секретар спецради, члени спецради, члени спецради, які виступали експертами, опоненти, провідна організація (для тих захистів, коли рішення провідної організації вимагалось), і відповідного кадрового рішення на основі такої переатестації.

3) Пропонуємо внести в Проект пункти, в яких би оговорювалась процедура направлення рішення НАЗЯВО про скасування наукового ступеню до інституції, де відбувався захист та до інституції, де нині працює особа, якій скасували науковий ступінь, а також де працюють особи, які були причетні до цього захисту як науковий керівник, голова, секретар спецради, члени спецради, члени спецради, які виступали експертами, опоненти, провідна організація (для тих захистів, коли рішення провідної організації вимагалось), для подальшої позачергової переатестації цих осіб, та встановити строки, в які наукова установа (навчальний заклад) має провести таку переатестацію.