Каталонія (Іспанія), 25 березня, 12-й день карантину.
Спочатку Китай, потім Італія і ще кілька країн Європи. Від SARS-CoV-2 не вдається вберегтися нікому. Україна з занепокоєнням дивиться на Італію, два дні тому повністю паралізовану, адже там на сьогодні найбільша кількість постраждалих від кепського вірусу, а ще — там живе пів мільйона українців. Дивно, що досі ніхто особливо не згадує про Іспанію, де також сотні тисяч наших співгромадян і так само моторошні цифри. Зважаючи на те, якого оберту набирає вірус на Іберійському півострові, на країну чекає справжня людська катастрофа. Отже, Україні, вкрай важливо зважити на досвід інших країн, зокрема Іспанії, щоби якомога ефективніше боротися з епідемією та уникнути їхніх помилок.
Іспанська динаміка поширення коронавірусу вражаюча: 10 днів тому — 4900 інфікованих i 175 смертей, учора — 42 058 і відповідно, 2991. Але сьогодні їх уже буде значно більше. Найбільш уражені регіони — Мадрид (12 575/1535, 34% зараження і там же найвищий відсоток смертності), потім — Каталонія (9937/516), Країна Басків, Валенсія і решта країни.
На останній пресконференції президент Іспанії Педро Санчес знову з'явився з застереженням: «Наближається дуже важка хвиля (епідемії), що принесе нам дуже непрості дні». Надзвичайний стан подовжено на ще 15 днів до 11 квітня. Віднедавна кожна поява головного дядька країни нагадує про наближення апокаліпсиса, а іспанські громадяни збентежено питають: а де ж ви були раніше? Лише позавчора уряд оголосив про відкриття нових ліній виробництва необхідних матеріалів і обладнання, хоча вже кілька днів медперсонал у деяких лікарнях працює незахищений, а волонтери самі виробляють або закуповують маски.
І тільки тепер уся країна починає розуміти, що спорожнілі вулиці минулого тижня і незвично вибірково спустошені полиці в продуктових магазинах ще не були свідченням «апокаліпсиса», як про це гомонів переповнений фото і дописами інтернет. Насправді навіть тут, у Іспанії, ми ще не знаємо нічого про апокаліпсис, у нас усе ще попереду — ми побачимо це щось, схоже для багатьох на кінець світу, значно швидше, ніж думаємо.
У БОРОТЬБІ З ЕПІДЕМІЄЮ ІСПАНІЯ ЗАПІЗНИЛАСЯ НА ТИЖНІ
Ще позавчора вранці кількість заражених була трохи менше ніж 22 тисячі, надвечір вона вже сягала майже 26-ти, а вчора — було недалеко до 29 тисяч... І це ще не пік епідемії. Завтра їх буде ще більше — щохвилини цифри повзуть догори. Жахливі, звісно, не самі цифри, а те, що вони означають.
У боротьбі з епідемією Іспанія запізнилася на тижні, і зовсім скоро ситуація виглядатиме як повна катастрофа. Якщо відмотати назад хроніку поширення вірусу — всього нічого, на півтора місяця — то ми побачимо карколомну геометричну прогресію.
Ще наприкінці січня Іспанія стурбовано позирала в бік Італії, але заходів не вживала — один випадок Covid-19 на Тенерифе з італійським туристом не був достатнім аргументом для органів охорони здоров'я, які заперечили поширення вірусу. Так іспанці продовжували своє безтурботне життя в середземноморському стилі.
9 лютого стався другий випадок, уже на півострові. 13 лютого — третій. Тоді ж скасовується Mobile World Congress у Барселоні — і президент Іспанії нарікає в Твітері на зайві перестороги.
24 лютого — 4 випадки, 27 лютого — 26, 28 лютого — 45, 1 березня — 84, 2 березня — 125, 3 березня — 169 і перший смертельний. Живемо далі, все під контролем, чудово.
4 березня — 228 і 2 смерті, 5 березня — 282 і 3, 7 березня — 430 і 10. У нас повний контроль, поширень не буде.
8 березня — 674 і 17...
За такої ситуації влада продовжувала повторювати, що насправді більше причин для занепокоєння спричиняє звичайний грип. Країна спокійно йде на масивну демонстрацію в Мадриді, присвячену 8 березня, після чого три іспанські політичні лідерки а також дружина президента дають позитивні результати на коронавірус... Але — все чудово, не панікуйте. В нас — одна з найкращих медичних систем світу, в нас усе під контролем — подолаємо.
Та понеділок 9 березня став переломним. Принаймні вже почалися заходи профілактики вірусу і розмови про карантин. Мийте руки, кашляйте в зігнутий лікоть, але на роботу ходіть. Найбільш далекоглядні громадяни (ті, що панікери) таки прикупили маски і кілька пачок макаронів. А недалекоглядні політики і надалі продовжували мантру у нас усе під контролем, бла-бла-бла.
10 березня кількість інфікованих була на рівні тисячі з гаком, яка стабільно стрімко зростала, скрізь стали проводити кампанії проти підступного вірусу. В Мадриді, де і було більше всього випадків, школи закрили на карантин. Щойно звільнена від навчальних обов'язків мадридська дітвора безтурботно попрямувала до парків, у супроводі дідусів і бабусь. Інфікувати одне одного. Це була ще одна необачна помилка.
11 березня світовий ВОЗ оголосив пандемію, і ось тоді вже іспанська влада почала ворушитись. Мийте руки і не кашляйте, все буде чудово, в нас все є, без паніки. Але макаронів усе ж купіть — у господарстві згодиться.
13 березня (4900 інфікованих) зачинили вже всі навчальні заклади по всій країні і всі, хто міг працювати на відстані гарматного пострілу від роботи, скористалися цією можливістю, на заздрість решти. Обмежити пересування і залишатися вдома. Тоді прогнозували на наступний тиждень (16—22 березня) приблизно 10 тисяч нових заражень, але реальність уже за два дні перевершила всі прогнози.
Ближче до вихідних кількість інфікованих зросла до 6319, зі стабільним фокусом у Мадриді. Ситуація стала критичною. Якщо раніше при появі симптомів люди зверталися до лікарень, то тепер вони мали годинами додзвонюватися на гарячі лінії. І чекати, переважно, поки їм скажуть просто залишатися вдома. Соціальні мережі були до іскор наелектризовані хронікою кожної години. В телевізорі з'явився президент країни і оголосив надзвичайний стан і карантин, але конкретно це нічого не значило. Весь громадський транспорт працював у звичному режимі, ходили пароходи-літаки-дирижаблі з відкритими кордонами.
НА СЬОГОДНІ ЖОРСТКОГО КАРАНТИНУ ДОСІ НЕ ВВЕДЕНО
Не ізолювали й вщент (!) інфіковану столицю від решти країни, все відбулося навпаки — столичні жителі великодушно поспішили поділитися своїм щойно придбаним «скарбом», подавшись, як навіжені, до інших провінцій. «Убивати вірус на повітрі вдалині від міст» (у села, де мешкає купа літніх людей!) Інтернетом розійшовся флешмоб #сидивдома, щоб хоч якось закликати співгромадян до відповідальності. Правда в тому, що іспанці — нарід гарячий і не мають такої вади, як дисципліна. Протягом останніх двох тижнів треба було бачити обурення в суспільстві, коли скасовували масові події або проводили футбольні матчі (уявіть собі травму вболівальників!) за закритими дверима. Так що рятувати Іспанію від вірусу — справа не така вже й проста, коли її громадяни не в стані тимчасово відмовитися від розваг.
Ще іспанський уряд активізував армію — для чого, можна довго і плідно фантазувати, чи вона має якусь особливу зброю для невидимого ворога, чи щось інше. Думаю, насправді все простіше — це шаблонний ресурс для екстремальних ситуацій, в яких ніхто не знає, як діяти. Реакція населення на цей крок досить неоднозначна.
У цьому хаосі Каталонія одна з перших провінцій закликала головний уряд Іспанії ввести повний карантин, тобто максимально ізолювати всіх громадян, залишивши активними лише необхідні служби. Але з Каталонією стосунки у Мадрида і так не надто рівні — після відомих подій 2017-го — отже, це не викликало ентузіазму, не дивлячись на зауваження в «Нью-Йорк Таймс» щодо запізнілих заходів іспанського уряду і слушної каталонської ініціативи. Отже, на сьогодні жорсткого карантину досі не введено.
Кордони Іспанія закрила повністю лише кілька днів тому (точніше — їй їх закрили Франція і Португалія) і не ізолювала більш заражені провінції від менш заражених — як Ломбардія в Італії чи Баварія в Німеччині. На разі жодні пересування всередині Іспанії не є обмеженими, якщо вони виправдані необхідністю (робота, купівля їжі). Прямого наказу по всій країні з боку уряду закрити не лише театри-кафе-школи, а взагалі все — аеропорти, порти, вокзали — і досі немає. І уряд досі не придумав рятувального плану для іпотеки і податків. Отак прямим попаданням Іспанія сама себе загнала в халепу. З одного боку — карантин, сидіть удома в піжамі і спасайте світ, а з другого — будьте ласкаві, в понеділок ідіть на роботу — бо як же ж економіка? І ті люди, які не можуть з тих чи тих причин не піти працювати, змушені пхатися в переповненому метро, ризикуючи власним і чужим здоров'ям. З огляду на динаміку, в Іспанії потрібно вже вживати кардинальних заходів, як це зробили в Італії — повна зупинка країни, лише так буде сенс — або всі разом, або так і будемо одні інфікувати інших. Іспанія вже запізнюється щодо превентивних заходів, але починає випереджати Італію в швидкості поширення епідемії. Питання тижнів.
ЛІДЕРАМИ ЗА КІЛЬКІСТЮ ЗАХВОРЮВАНЬ У СВІТІ ЗАЛИШАЮТЬСЯ КИТАЙ (81 ТИСЯЧА), ІТАЛІЯ (69 ТИСЯЧ), США (55 ТИСЯЧ), ІСПАНІЯ (42 ТИСЯЧІ) ТА НІМЕЧЧИНА (32 ТИСЯЧІ). В ІСПАНІЇ НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН ПРОДОВЖЕНО ДО 11 КВІТНЯ. ЗА СЛОВАМИ МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ІСПАНІЇ САЛЬВАДОРА ІЛЛА, В НАЙБЛИЖЧІ ДНІ ЕПІДЕМІЯ КОРОНАВІРУСУ В КРАЇНІ МОЖЕ ДОСЯГТИ СВОГО ПІКУ
Як у цьому можна бути впевненим? — пандемія піддається математичному обчисленню і ще місяці тому дослідники (такі, як Алекс Аренас з університету Ровіра і Верджілі в Тарагоні) передбачили колапс медичної системи, який обчислюється відносно до наявності ліжок із необхідним забезпеченням у лікарнях та концентрації епідемії. Спосіб передачі коронавірусу — від людини до людини, тобто єдине, що ми можемо зробити, це обмежити нашу мобільність, щоб ці контакти були мінімальними. До повної ізоляції невтомно закликає і лікар-епідеміолог Оріол Мітжя, як і більше семи десятків фахівців по всій країні. Але чомусь на них досі ніхто не зважає.
Інша початкова помилка уряду — це зведення небезпечності хвороби на рівень звичайного грипу, мовляв, мити руки достатньо і маски не потрібні. До такої пропаганди долучилися й деякі такі інтелектуали країни, як Маріо Варгас Лльоса, що звели масштаб загрози до смішного. Так суспільство повірило політикам і «моральним авторитетам», а не лікарям і професіоналам.
КОЛИ В ТЕБЕ СИМПТОМИ
Ну ось, лінії порятунку геть перевантажені, додзвонитися годинами неможливо. Тестів не вистачає і роблять їх не всім — а лише тим, у кого відповідна симптоматика: висока температура, слабкість, утруднене дихання, біль у легенях. Уже тиждень із температурою і відчуттям повної виснаженості я залишаюсь вдома, бо я — потенційна загроза. В лікарню вже не приймають (щоб уникнути зайвих колапсів і заражень) — треба телефонувати, і відповідно до симптомів лікар по телефону дає інструкції. Я, виявляється, маю високу вірогідність зараження (звичайно, ти не будеш проводити співбесіду кожному знайомому чи він бачив у очі коронавірус, але залежно від сфери діяльності, способу життя, персональних контактів тощо можна встановити таку вірогідність — в моєму випадку, маю двох колег: у одного дружина медсестра в контакті з хворими, в іншого — сестра на карантині з підозрою на інфікування — і це лише те, що я можу пригадати, але ж в більшості випадків вірус приходить інкогніто, холєра). Та тест мені робити не стали — недостатньо симптомів. За протоколом (який по мірі пізнавання нових випадків змінюється) мені телефонували спочатку щодня перші 72 години, потім ще кілька разів. У разі погіршення (тут обов'язково йдеться про ускладнення дихання або серцеву недостатність) я мала б про це повідомити, щоб мене госпіталізували в разі необхідності. Мої симптоми легкі, але останній протокол все одно вимагає перевірки — виявилося, що вже не обов'язково ні висока температура, ні яскраво виражені симптоми грипу чи ГРЗ. Багато людей дають позитив на коронавірус взагалі без симптомів.
Два тижні я не маю носа показувати на вулицю. Тобто, гіпотетично, я можу бути хворою на коронавірус (тоді припускаю, в досить легкій формі) і про це навіть не знати. В цьому і є велика підступність, тому важливо витримати потрібний час карантину з мінімальним контактом з людьми. В багатьох людей родини з малими дітьми (як у мене), і всі вони мають сидіти вдома, інфіковані чи ні, знаючи про це чи ні. Мої діти бачать своїх бабусь лише на плазмі телефона і так буде допоки це необхідно, бо малеча є великою загрозою для літніх людей, адже може переносити вірус, не хворіючи. Ми всією родиною сидимо вдома, я лівою рукою граю з однією дочкою в шахи, інші малі — скачуть, як навіжені, під якусь нестерпну музику, що волає з вічно ввімкнутого телевізора (і вже сил немає контролювати все, що вони дивляться, як раніше), чоловік телепрацює ( і не можна шуміти!), я — вже правою рукою — щось маю ще іноді писати й собі, коли лівою ногою вже відправила б їх усіх на Марс, а пройшло всього кілька днів — із тих, що на нас ще чекають!
МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ КЛІНІЧНОЇ ЛІКАРНІ АПЛОДУЮТЬ ГРОМАДЯНАМ, ЯКІ З БАЛКОНІВ І З ВІКОН ВИСЛОВЛЮЮТЬ ЇМ ПОДЯКУ ПІД ЧАС СПАЛАХУ КОРОНАВІРУСНОЇ ХВОРОБИ (COVID-19) В БАРСЕЛОНІ
Уже зараз зрозуміло, що це не буде ні два, ні три тижні. І повірте, сидіти зачиненим удома з родиною (і коронавірусом?) і інтернетом (тепер ніхто не посміє на нього нарікати!) ще не так страшно, як те, що буде потому... Наше життя може докорінно змінитися, багато хто втратить роботу, одні радикальні зміни потягнуть за собою інші. Ніхто цього не уникне, тією чи іншою мірою. А ще збільшиться кількість випадків домашнього насилля і розлучень. Буде повний хаос, у якому кожен блогер буде експертом — тепер з коронавірусу...
Я також припускаю, що більшість людей хворітиме на коронавірус, навіть гадки не маючи про те, носієм якої страшної штуки вони є, впевнені, що в них застуда або грип. Усім тести не робитимуть, і тестів на всіх не вистачить у жодній країні. А отже, хворих є значно більше, ніж у статистиках, тому що зареєстровані випадки — це ті, яким зробили тести, а не реальні інфіковані, яких — коли карантин впроваджено невчасно і не повністю — може вже ходити хтозна скільки.
А ТЕПЕР УКРАЇНА?
І от перші випадки в Києві. «Пацієнтів ізольовано, все під контролем». Кількох ізольовано, а скільки їх ще швендяється неідентифікованих вулицями різних міст, хто їм які тести робитиме — це якщо звернуться, під яким контролем, холєрочка ясна? Це подібна ситуація до тієї, яку ми спостерігали в Іспанії якісь лічені дні тому. Дивіться, де ми зараз. Звичайно, треба було б простежити всі їхні контакти і пересування, я таким чином, ізолювати максимальну кількість можливих носіїв вірусу. Але дуже сумніваюся, що так хтось вчинить. І якщо в економічно стабільних країн Європи не стало засобів для боротьби — вони працюють в аварійному режимі, то що вже казати про Україну. Тепер іспанці в шоці від того, як блискавично вони впіймали це «щастя» і як воно вислизнуло з під будь-якого контролю. Жодна країна до цього не була і не є готовою. ЖОДНА. Смішно слухати ЗЕуряд про їхню готовність і контроль.
Пандемію контролювати неможливо. Лише уповільнити поширення вірусу, поки врешті-решт, він не піде на спад. Не забуваймо, що вірус поширюється непомітно і швидко. Цьому може запобігти повний карантин, максимальне зупинення країни. Я дуже сподіваюсь, що в Україні пандемія не набуде такого розмаху — все ж таки вчасно схаменулися, але досвід інших показує, що люди не такі круті, якими себе вважають. Усі наші модняві гаджетики — ніщо перед якимось мікроскопічним невидимим хробаком, який забирає життя і кидає весь світ догори дригом.
В Україні це звичайно не буде калькою Іберійського півострова, і я не беруся нічого передрікати, країни різні, засоби різні, стан здоров'я людей, менталітет і так далі. Але те, що я чую від знайомих і рідних з батьківщини, мене абсолютно не втішає — скидається на те, що протоколів дій в умовах пандемії взагалі немає. Я не претендую на якісь особливі знання чи досвід, а просто хочу поділитись тим, через що доводиться проходити людям у Іспанії, в сподіванні на те, що це може якось стати в нагоді українцям.
НА ЩО ВАРТО ЗВАЖИТИ
більше тестів — більше виявлених випадків, і відповідно, їхня ізоляція, як це робить Німеччина, в якої приблизно 160 тисяч зроблених тестів (найбільше в Європі) і найнижчий показник смертності. небезпека полягає в блискавичності й неконтрольованості поширення вірусу, а відтак це призводить до неминучого колапсу шпиталів, не в стані прийняти шалену кількість хворих, яка утворюється за лічені дні, і тоді починає працювати закон військової медицини — лікар на місці вирішує, кому жити, а кому... не факт те, що вірус особливо уражує лише літніх людей або людей із тяжкими хворобами серця, легень ет сетера. Є безліч свідчень від лікарів про випадки тяжкого перебігу хвороби в молодих людей і навіть дітей. Тому «мене жодна холєра не бере» може не спрацювати. маски: увага! Вони бувають різного типу — ті, що ви купуєте в аптеках без клапану, для того, щоб не інфікувати інших, а не навпаки, самому не заразитися ззовні. Проте все одно маски потрібні (не інфікувати інших теж важливо). карантин допомагає. Думайте про інших людей — ви можете бути носієм бомби (без симптомів!) і вбивати інших людей, інфікуючи їх, самі того не знаючи. #сидивдома провітрювати приміщення як мінімум тричі на день дуже рекомендовано. ретельна гігієна помешкань зменшує можливість зараження (особливо в тих місцях, які найчастіше використовуються, наприклад, дверні ручки). мити руки протягом 40 секунд з милом кілька разів на день важливо, адже це понижує в рази вірогідність захворювання. вірус дуже схильний до мутації, саме тому він такий небезпечний. частинки саме COVID-19 є важчими від частинок звичайного грипу, тому безпечна відстань має бути не менше як 1,5 метра. уникати скупчень людей, максимально обмежити особистий контакт. парацетамол замість ібу-профену! якщо відчули симптоми, самоізолюйтеся і дзвоніть лікарю / в «швидку» відповідно до інструкцій (не знаю як саме це буде, але, найімовірніше, українці хворітимуть, як і європейці — тихенько вдома, крім особливо тяжких випадків).
Важко уявити, як саме буде поводитись підступний вірус в Україні, але в мене є надія, що в Україні — завдяки вчасно запровадженому карантину — все ж не станеться такого брутального зараження, як у Іспанії.
Тут дуже багато залежить від ступеню відповідальності кожної людини. Я не знаю, наскільки поінформованими є українці щодо небезпеки ситуації. Але варто подивитися на досвід інших країн — і тоді відразу все стане зрозуміло. Поставтеся до проблеми серйозно. Я маю на увазі не паралізуючу паніку, а здоровий глузд і відповідальність.
Бережіть себе. Береженого Бог береже.
