Закінчується літо, під час якого багато українських громадян скористалось перевагами безвізового режиму та попрямувало до Європи. Ми ж тестували українські туристичні маршрути. Цього разу була нагода порівняти, які зміни відбулися за досить короткий термін введення децентралізації та передачі грошей та повноважень місцевим громадам в двох західних областях – Хмельницькій та Івано-Франківській.
Годі й казати, що обидві області мають неабиякий потенціал для розвитку туризму – спортивного, пізнавального, сімейного. Це і стрімкі річки Гуцульщини, Горгани та Чорногірський хребет з найвищою вершиною України – Говерлою, печери та середньовічні фортеці Поділля, водоспади Карпат та каньйони Дністра та Збруча, унікальна за своїм кліматом сонячна Бакота, велика кількість історичних пам'яток і, врешті-решт, просто чудова природа і чисте повітря, якого так не вистачає мешканцям урбанізованої частини України.
Наші промо-фотозвіти від поїздок можна подивитись в інтернеті, але зараз мова буде йти не про природну красу, яка нам дісталась від Бога і є лише одною з складових туристичної галузі. Сьогодні для якісного відпочинку її буде замало, особливо тоді, коли поруч знаходяться країни, що мають великий досвід у залученні туристів. Отже, які зрушення ми побачили (чи не побачили) за останні роки.
Інфраструктура
Івано-Франківська область порадувала новою дорогою до Яблунецького перевалу. Далі не їздили, але кажуть, що закарпатці теж підключились до хорошої справи. Місцеві територіальні громади Яремче, Татарова, Микуличина, Яблуниці, Поляниці (Буковель) виділили кошти і зробили пристойну дорогу.
Яремче, липень 2017
І це абсолютно правильні інвестиції, бо не менше половини туристів прямують туди на власному транспорті. Особисто знаю людей, які на своєму авто ще минулого року відмовлялись туди їхати саме через брак нормальних доріг. На багатьох ділянках облаштовуються тротуари. Хоча в самому Івано-Франківську коштів на дороги не вистачає, принаймні суттєвих змін за два роки від останніх відвідин ми не побачили.
Інфраструктура Хмельниччини, куди ми попрямували на потязі за маршрутом Київ-Кам'янець-Подільський справила гнітюче враження, яке почалося з мокрої і брудної білизни в потязі.
Якщо театр починається з гардеробу, то знайомство з містом – з залізничного вокзалу. Враження було таким, що нас перенесено до 70-х-80-х років минулого століття. Вокзал, що не ремонтувався багато років, єдине привокзальне кафе у стилі «Королеви бензоколонки», що працювало зранку, туалет типу сортир … на вулиці, бо в залі очікування він був зачинений. І це в місті зі 100 тис. мешканців, що має підтверджену 700-літню історію, яке було довгий час обласним центром, а також короткий час – навіть столицею УНР. Під час екскурсійних поїздок околицями міста (30-50 км) було враження, що АТО проходить саме в Хмельницькій області. Саме цікаве, що виявилось, що дороги в цьому році ВЖЕ ПІСЛЯ ямкового ремонту. Уявити собі, що було до нього мені особисто було важко. Місцеві мешканці про децентралізацію і самоуправління не чули. Досі лають центральну владу і чекають, коли за них все зроблять з Києва та Хмельницького. З заздрістю споглядають на своїх сусідів по західну сторону Збруча, жаліються на своїх керманичів, яких поставили ще за часів Януковича, але вперто переобирають їх же вже за нової влади.
Готельно-ресторанний бізнес
Сьогодні знайти собі готель через інтернет не є проблемою. За останні роки кількість міні-готелів продовжує зростати, що не може не тішити. Конкуренція в цьому сегменті дозволяє споживачу знайти собі по душі помешкання, виходячи зі співвідношення ціна/якість. Переважна більшість хазяїв пропонують хороші умови проживання та відпочинку.
Якщо порівнювати Івано-Франківщину та Кам'янець-Подільський, то слід зауважити, що міста та містечка Гуцульщини є більш привітними для туристів у питанні харчування та можливості паркування свого авто. Більшість хазяїв приватних готелів Яремче, Микуличина, Ворохти, Татарова пропонує власну кухню, можливість паркувати авто, відпочинок з домашніми улюбленцями (кішки, собаки) та трансфер до автостанцій чи залізничного вокзалу.
Микуличин
Також часто вони ж пропонують власний екскурсійний супровід, що обійдеться значно дешевше, ніж послуги туристичних агенцій. Також до плюсів я б віднесла проживання хазяїв або на першому поверсі міні-готелю, або поруч з ним. У випадку відсутності послуг харчування хазяї завжди надають все необхідне для самостійного приготування їжі (холодильник, плита, мангал, мікрохвильова піч, весь необхідний посуд тощо). Навіть невеличкі крамниці мають весь необхідний набір продуктів для її приготування. Також є широкий вибір для харчуванні у сусідніх садибах. І це не рахуючи численних кафе та ресторанів, що є як на дорозі, так і у самих містечках.
Більшість готелів Кам'янець-Подільського розташовані в Старому місті, що має свої безумовні плюси та мінуси. Серед плюсів — близькість розташування до всіх історичних пам'яток.
Вид на фортецю з вікна готелю.
До мінусів треба віднести відсутність умов паркування, жахливі дороги та вкрай занедбані будинки місцевих жителів поруч з готелями.
Від цього будинку до фортеці та центру міста — 5 хвилин ходу.
Тож не дивно, що більшість туристів Кам'янець-Подільського — є туристами-одноденками, яких завозять на автобусах на екскурсію на один день. До речі, їх досить багато приїздить з Польщі, яка розглядає цей регіон як частину власної історії, Угорщини, Румунії. Але я не бачила, щоб вони зупинялись в самому місті у готелях чи обідали у місцевих ресторанах. І воно й не дивно. Бо мати помешкання, яке з одного боку межує з таким собі «Шанхаєм» є малоприйнятним.
Дивні люди — європейці, бо не бояться конкуренції. Аби допомогти привести Старе місто до ладу, ЄС виділило кошти для реставрування історичної частини міста — Польських фільварок. Завдяки проекту вже багато будинків за останні півтора роки мають привабливий вигляд. Але внесків самих мешканців міста для його розбудови я, на превеликий жаль, не побачила.
Вулиця Зарванська — Андріївський узвіз Кам'янець-Подільского. Не вистачає лише художників.
Також одним з мінусів є відсутність бюджетного харчування. Міні-готелі
як правило не пропонують їжу, а в більших готелях ціни трохи кусаються.
Відтак на терасі рідко побачиш більше ніж 2-3 людей. Найближчий
супермаркет, в якому можна купити щось більш суттєве, ніж хліб, кефір та
напівкопчена ковбаса знаходиться за межами Старого міста.
Ще одна річ, з якою обов'язково стикається турист, що перебуває в Кам'янець-Подільському — гроші, вірніше відсутність можливості перевести їх у готівку. Не те, щоб відділення Приватбанку чи інших банків зовсім відсутні в місті, проте режим їх роботи не дуже вдалий для туристів — вони працюють з 9-ї до 18 години. Це якраз той час, коли більшість людей зайняті екскурсіями. А зовнішніми банкоматами відділення не обладнані, навіть VIP-відділення його не має. Також подорожні не мають доступу 24/7 до терміналів.
На додачу відділення розташовані за межами Старого міста, в якому знаходяться більшість готелів, історичних пам'яток, кафе, переважна більшість з яких приймає лише готівку.
Звичайно, з точки зору місцевих жителів це дрібниці, як і дрібницею є те, що на мої намагання спілкуватись українською мовою лише двоє були такі люб'язні нею відповісти — наші екскурсоводи. Більшість міста російськомовна і дуже скучила за невибагливими російськими туристами, доходи від яких складали значну частку їх заробітку.
Дозвілля і культурний відпочинок
Карпати
Одним з видів активного відпочинку є піший туризм. При цьому мається на увазі відпочинок, що не потребує спеціальної фізичної підготовки. Проте можливість піших маршрутів легкої складності в Карпатах є обмеженою. Обумовлено це двома речами — серпантинні дороги непридатні для пішого пересування через їх високу навантаженість та відсутність в багатьох місцях тротуарів, а стежки попід горами і вздовж річок через приватний сектор часто-густо перегороджені закритими ділянками хазяїв. Тобто сьогодні відпочивальники мають дві можливості — або посидіти у кафе у центрі містечка, або поїхати на екскурсію чи похід у гори з відповідним ступенем підготовки. Це суттєво звужує можливості залучення сімейних людей з дітьми для здорового відпочинку влітку.
Стежки попід горами часто закриті приватними ділянками
Активний відпочинок
В принципі туристичні маршрути для походів в гори розроблені давно і працюють добре. Серед недоліків можна назвати погану дорогу до основної туристичної Мекки — Говерли. Особливо це стосується туристів, які на власному авто прямують до відомої бази Заросляк.
Але є ще одне делікатне питання — громадські вбиральні. Ну невже біля перлини Карпат Говерли, до якої щодня приїздять сотні туристів, на туристичній базі неможливо збудувати нормального туалету, який би не розносив свій сморід на багато метрів, перебиваючи весь аромат карпатського різнотрав'я!
До речі, так виглядає вбиральня (безкоштовна і ніхто не просить чек за харчування), в містечку Хана в гірському кафе (о. Мауі, Гаваї).
Звичайно карпатські краєвиди — чудова річ, але чи захочуть повертатись сюди українці, коли на власні очі побачать сервіс курортів Альп, Татрів чи Піренеїв — велике питання.
До речі, питання туалету (інколи бодай будь-якого), як і можливість помити руки, супроводжувало нас під час поїздок як в Івано-Франківській так і в Хмельницькій області. В останній ще явно бракує коштів для вказівник, які б спрямували автотуристів до пам'яток регіону.
Так, наприклад до Бакоти та Кришталевої печери самостійно досить проблематично дістатись. Звичайно, є Google maps, але вони аж ніяк не відміняють вказівники на дорогах.
Ціни
Лідером цін серед місць, в яких ми побували, є безперечно Буковель. Інколи, навіть диву даєшся, чому одні й ті самі продукти в невеличкій крамниці Татарова коштують на 30% менше, ніж в супермаркеті на Буковелі, хоча з економічної точки зору мало б бути навпаки.
Вартість підйому на великому підйомнику — 105 гривень з людини за одне піднімання. Цікаво, чи знають вони, що таке абонемент на день і скільки це задоволення коштує взимку під час лижного сезону?
З такими цінами не дивно, що більшість місць на підйомнику порожні (фото зроблено о 12 годині ранку теплого липневого дня)
Вхід на розпіарене штучне озеро у Буковелі коштує 55 грн (це, щоб посидіти на бетоні), 150 грн з особи коштує шезлонг. При цьому місце для купання і плавання як таке відсутнє — за 3 метри від спуску знаходяться обмежувальні буйки. Правда є рятувальна служба, і на тому дякуємо.
Ціни в кафе і ресторанах курорту Буковель, як і на номери в готелях — за межею розумного.
Для любителів пішого туризму, щоб насолодитись карпатськими краєвидами та подихати свіжим повітрям замість диму від шашликів, знову ж таки потрібно спочатку піднятись на підйомнику в гори, звідки вже можна планувати свої маршрути.
До речі, питання високих цін — це не є лише питання Буковелі. Якщо туристи відкриють для себе масово зимові Карпатські курорти в тому ж Закопане, то постраждає від цього не лише Буковель, а й усі містечка від Яремче до Поляниці, які розвинулись саме завдяки гірськолижному курорту.
Окремо хочу зупинитись на одному з чудес України — Бакоті.
Я дійсно ніколи не уявляла, що в Україні є така краса. Жодне фото чи відео не може її передати. Чисте повітря і вода дивовижного кольору, через які виникає бажання залишитись тут якомога довше. Проте можливості такої немає. Жодного міні-готелю на горі, від якої починається 20-хвилинний спуск до води, жодного кафе, жодного рейсового автобусу чи маршрутки. В самій затоці відсутня рятувальна служба. Але ж поруч є села, які б могли заробляти чималі кошти на відпочинку людей.
Україна має що показати як своїм громадянам, так і закордонним гостям (і не лише з північно-східного кордону). Але інколи згадується стара українська приказка: вміла готувати та не вміла подавати. Для туристичної галузі створення комфортного відпочинку є основою для її процвітання і виживання. І ніякі природні дива не змінять цю економічну істину. В світі є багато привабливих місць і в умовах конкуренції з європейськими країнами ми мусимо віднайти на ринку свою нішу. Мусимо чимось відрізнятись від інших, мати свою родзинку, як Борщів на Тернопільщині, де щорічно восени проводяться фестивалі борщу (чи багато українців знає про це?) та нарешті зробити наші міста friendly для власних та іноземних туристів. Бо інакше Зальцбург замінить Буковель, Балатон — Бакоту, і в недалекому майбутньому тисячі українських туристів віддадуть перевагу відпочинку в ЄС. І не безвіз буде в цьому винен. Мені особисто цього б не хотілось.
