Хто захищає «чеського Епштейна»? Історія Якуба Яхла, Ірини Кременовської та свідчень із Танзанії

Історія навколо чеського антикультиста Якуба Яхла вийшла далеко за межі суперечки у соцмережах. У документальному фільмі The Victims of Jakub Jahl in Africa («Жертви Якуба Яхла в Африці"), присвяченому його діяльності в Танзанії, місцеві мешканці та особи, представлені як потерпілі, висунули проти нього надзвичайно тяжкі звинувачення, зокрема у сексуальному насильстві над неповнолітніми та жорстокому поводженні. Сам Яхл ці звинувачення заперечує.

Чеська поліція перевіряла матеріали першого фільму і у вересні 2025 року закрила перевірку, поставивши під сумнів достовірність представленої у ньому версії та методи її подання. Водночас чеські правоохоронці зазначили, що не змогли повністю перевірити події безпосередньо в Танзанії. 

Саме тому ця історія потребує не вироків у соцмережах, а перевірки кожного свідчення та кожного доказу.

Свідчення з Танзанії

Перший фільм The Victims of Jakub Jahl in Africa («Жертви Якуба Яхла в Африці") містить розповіді людей, які заявляють про можливі злочини під час волонтерських поїздок Яхла до Танзанії. Автори матеріалу також демонструють документи, які вони представляють як матеріали місцевих соціальних служб. 

Водночас чеське суспільне медіа iROZHLAS повідомляло про серйозні питання до першого фільму та перевірки викладених у ньому тверджень. Люди, які перебували з Яхлом в Африці, частину звинувачень заперечували, а чеські правоохоронці критично оцінили спосіб створення матеріалу. 

Але на цьому історія не завершилася.

У серпні 2025 року до Танзанії окремо вирушила казахстанська журналістка й активістка Асем Жапішева. Вона відвідала ті самі місця та особисто записала нові інтерв'ю з місцевими мешканцями й людьми, представленими як потерпілі.

Результатом став майже півторагодинний документальний матеріал From Charity to Child Abuse: The Story of Jakub Jahl («Від благодійності до насильства над дітьми: історія Якуба Яхла"), оприлюднений на каналі Truth Without Borders. За даними iROZHLAS, приблизно половина танзанійських співрозмовників у ньому вже з'являлася у першій стрічці та повторювала схожі звинувачення. 

Таким чином, одночасно існують обставини, які не можна ігнорувати: є численні тяжкі заяви людей у Танзанії, звинувачення у сексуальному насильстві над неповнолітніми та жорстокому поводженні.

Кременовська публічно стала на бік Яхла

На цьому тлі особливої уваги заслуговує позиція української юристки Ірини Кременовської, яка багато років публікує матеріали на антикультову тематику.

Тут уже не потрібно спиратися на припущення. У власній публікації Кременовська прямо повідомила: "До мене звернувся Якуб Ял", назвала його своїм "чеським колегою", подала звинувачення проти нього як частину кампанії дискредитації та завершила матеріал словами подяки за його роботу і мужність. 

Отже, факт її публічної підтримки Яхла підтверджується її ж публікацією.

І саме тут виникає журналістське питання: чому після появи настільки тяжких свідчень Кременовська робить акцент насамперед на захисті Яхла, а не на необхідності максимально незалежної перевірки заяв людей, які називають себе потерпілими?

Це питання не є твердженням про її мотиви. Без прямих доказів неможливо достовірно встановити, чому вона зайняла саме таку позицію. Але сама її реакція є публічним і документально підтвердженим фактом.

Кременовська і контекст РАЦИРС

Додаткового значення цій історії надає ширший антикультовий контекст діяльності Ірини Кременовської.

У кількох окремих дослідженнях діяльності Ірини Кременовської автори документально простежили низку інформаційних і риторичних перетинів із російським антикультовим середовищем, наводячи конкретні цитати, архівні посилання та скриншоти першоджерел.

Один із наочних прикладів стосується порівняння публікацій Кременовської з текстами російського антикультового діяча Олександра Дворкіна.

У матеріалах поруч зіставлено уривки з книги Дворкіна "Сектоведение" 2002 року та статті Кременовської 2017 року про рух Ошо. Дворкін використовує формулювання "секта Раджниша" та "тоталитарная организация", тоді як у публікації Кременовської з'являються формулювання "Тоталітарна організація Раджніша (Ошо)", "Секта Ошо" та "Культ Ошо в Україні". Порівняння наведено в документі у вигляді таблиці з двома колонками: "Дворкін" і "Кременовська". 

Скрин 1: порівняння текстів Дворкіна і Кременовської

Ще показовішим є приклад зі Свідками Єгови.

В інтерв'ю 2010 року Дворкін заявляв, що з урахуванням різниці у чисельності населення в Україні нібито "в три раза больше иеговистов на душу населения". У статті Кременовської 2017 року з'являється дуже схожа конструкція: "Інакше кажучи, на душу населення у нас втричі більше єговістів". Автори порівняльного аналізу звертають увагу на однакову логіку аргументації, хронологію публікацій та збіг ключового формулювання.  

Але риторичними паралелями матеріали не обмежуються.

У зібраних документах зафіксовано неодноразові посилання Кременовської на російського антикультиста Олександра Нєвєєва. Зокрема, у публікації "Тренінги: користь або небезпека?" вона рекомендує читачам звернути увагу на його думку та наводить посилання на його матеріали. На збереженому скриншоті видно саму статтю Кременовської та список посилань на роботи Нєвєєва. 

Скрин 2: публікація Кременовської з посиланнями на Нєвєєва

Окремої уваги заслуговує сайт Місіонерського відділу Новосибірської єпархії. У документах збережена сторінка цього ресурсу з окремим розділом "РАЦИРС", де описується структура асоціації та президентом РАЦИРС названо Олександра Дворкіна. 

Скрин 3: сторінка РАЦИРС на ansobor.ru

На цьому ж ресурсі була розміщена велика публікація з сайту Кременовської "Говори!", присвячена діяльності Кременовської та Нєвєєва. На збереженому скриншоті видно ім'я та фотографію Кременовської, згадки про Нєвєєва і текст про їхню діяльність у сфері "боротьби з сектами". 

Скрин 4: матеріал про Кременовську і Нєвєєва на цьому ресурсі

Таким чином, йдеться вже не лише про абстрактну схожість поглядів. У досліджуваних матеріалах зафіксовано риторичні паралелі з більш ранніми текстами Дворкіна, прямі посилання Кременовської на російського антикультиста Нєвєєва та появу матеріалу про Кременовську і Нєвєєва на ресурсі, де окремо представлена діяльність РАЦИРС.

Ці факти  дозволяють говорити про задокументовані інформаційні та професійні перетини, значення яких потребує окремого журналістського аналізу.

Яхл і ширший контекст РАЦИРС

Окремої уваги заслуговує і питання про місце самого Якуба Яхла у міжнародному антикультовому середовищі.

У низці публікацій Яхла пов'язують із транснаціональною антикультовою мережею, центральною фігурою якої автори називають Олександра Дворкіна та РАЦИРС.

Зокрема, портал ActFiles прямо називає Яхла представником міжнародної антикультової мережі Дворкіна та пропонує розглядати його діяльність у Чехії саме в цьому контексті. Це, однак, є позицією авторів ActFiles. 

Коректніше говорити про оприлюднені дослідниками твердження щодо інформаційних, ідеологічних та професійних перетинів Яхла з ширшим міжнародним антикультовим середовищем.

На цьому тлі те, що питання щодо такого середовища виникають одночасно і стосовно Яхла, і стосовно Кременовської, робить їхню публічну взаємодію окремим предметом журналістського інтересу. 

Що відомо про реакцію чеських органів

Яхл оскаржував поширення відео зі звинуваченнями проти нього. Чеський суд у порядку попереднього заходу вимагав видалення матеріалу з частини платформ. Згодом поліція закрила перевірку першого фільму та критично оцінила його методологію. 

Але вона залишається відкритим інше питання: чи були всі заяви людей у Танзанії належним чином і незалежно перевірені безпосередньо на місці?

У центрі мають залишатися факти

Справа Якуба Яхла вже перетворилася на міжнародне інформаційне протистояння.

З одного боку, існують люди в Танзанії, які висувають надзвичайно тяжкі звинувачення. З іншого, чеські правоохоронці поставили під сумнів методологію першого фільму, а частина людей, які перебували з Яхлом в Африці, заперечила його зміст.

У такій ситуації найгірше, що можна зробити, це заздалегідь оголосити одну зі сторін безумовно винною або безумовно правою.

Якщо свідчення людей у Танзанії правдиві, вони потребують належного розслідування та правового захисту. Якщо звинувачення були сфабриковані або спотворені, це також має бути встановлено на підставі доказів.

Саме тому позиція Ірини Кременовської становить суспільний інтерес. Вона не просто сторонній коментатор: Кременовська сама підтвердила контакт із Яхлом і публічно виступила на його підтримку. Одночасно окремі дослідження документують інформаційні та риторичні перетини її діяльності з російським антикультовим середовищем.

І це  дає підстави ставити запитання.

Чому після появи настільки тяжких свідчень із Танзанії публічна дискусія дедалі більше зміщується від їх перевірки до боротьби за репутацію Яхла?

Відповідь мають дати не ярлики, інформаційні кампанії чи соцмережі, а документи, незалежна журналістська перевірка та компетентні правоохоронні органи.

Джерела

The Victims of Jakub Jahl in Africa («Жертви Якуба Яхла в Африці"); From Charity to Child Abuse: The Story of Jakub Jahl («Від благодійності до насильства над дітьми: історія Якуба Яхла"); iROZHLAS; власна публікація Ірини Кременовської на "ГОВОРИ!"; ActFiles; аналітичні матеріали щодо публікацій Кременовської, Дворкіна, Нєвєєва та РАЦИРС.

Примітка редакції. Усі твердження, наведені у статті, базуються на відкритих джерелах, публікаціях, офіційних документах. У контексті триваючої гібридної агресії рф діяльність, подібна до описаної, потребує ретельної перевірки правоохоронних органів.