Звідки взагалі в Ірини Кременовської з'явилося прагнення міркувати про те, якою має бути релігійна свобода в Україні? Хіба в неї є претензії до **статті 35 Конституції України**, де чітко й недвозначно закріплено право кожної людини на свободу світогляду і віросповідання? Адже саме з Конституції починається відповідь на запитання, якою має бути державна політика у цій сфері.
Тож звідки в Кременовської ця ідея — вирішувати, як саме має виглядати релігійна свобода в Україні? Вона сама до цього дійшла? Чи, можливо, надихалася тим, як у росії було фактично знівельовано гарантії свободи совісті через маніпулятивне, розмите й політично зручне поняття «секта»? Саме за допомогою таких юридично нечітких ярликів там роками обходили конституційні норми, а свободу совісті зводили нанівець.
І тут виникає закономірне запитання: з чого все це почалося? Як сталося, що людина, яка раніше фігурувала в публічних скандалах зовсім іншого характеру, за кілька років перейшла до атак на заслужених українських науковців і громадських діячів — людей, які зробили вагомий внесок у зміцнення суверенітету України та протидію російській пропаганді? Якби це був поодинокий випадок, його можна було б вважати випадковістю. Але після численних свідчень і фактів, що вказують на її ідейний та інформаційний зв'язок із мережею РАЦИРС, така версія виглядає дедалі менш переконливою.
Тому постає інше, значно серйозніше припущення. Що, якщо перед нами не окремі випадкові виступи, а спроба реалізувати добре знайому схему? Спочатку — усунути незалежних релігієзнавців і дискредитувати авторитетних експертів. Потім — проштовхнути антикультове законодавство, яке дає владі інструменти для вибіркового переслідування. Далі — самим стати «експертами», отримати вплив, важелі, повноваження і вже під прикриттям державних механізмів вирішувати, кого дозволено вважати «нормальними», а кого — «небезпечними». Після цього в обіг вводиться ще одне розмите поняття — «екстремізм», і починається системне знищення всіх небажаних.
Хіба це не та сама модель, яку світ уже бачив у росії? Саме там, під впливом РПЦ, РАЦИРС і його ідеологів, роками вибудовувалася система, в якій будь-яка незручна група могла бути оголошена «сектантською», «небажаною» або «екстремістською». І саме за такою логікою виносилися репресивні рішення, руйнувалися долі, знищувалися громадські ініціативи, а свобода совісті перетворювалася на формальність.
Варто звернути увагу й на ще один промовистий факт: російські медіа критикували тих самих українських науковців, на яких нападала й Кременовська. Це вже не просто збіг. Це ознака того, що в інформаційному просторі діють схожі методички, схожі цілі та схожі підходи до вибору мішеней.
Найнебезпечніше тут навіть не риторика, а перспектива. Якщо людина з подібними поглядами, методами та рівнем агресії отримає в Україні реальний вплив на сферу релігійної політики, наслідки можуть бути руйнівними. Ідеться не про абстрактні суперечки чи «експертні дискусії». Ідеться про можливість перетворення державних інструментів на механізм тиску, переслідувань і терору проти незручних громадян, організацій і спільнот.
Окреме питання — як саме Кременовська взагалі стала антикультисткою. Без спеціалізованої профільної освіти, без наукового доробку, без зрозумілого фахового шляху в цій темі — але з надзвичайно активною участю в публічних атаках, дискредитаційних кампаніях і спробах нав'язати суспільству власне бачення того, які релігійні чи громадські об'єднання мають право на існування. Звідки виникла така мотивація? Хто її підтримує? Хто зацікавлений у тому, щоб в Україні з'явився свій аналог Дворкіна?
Поки що з усього, що стало публічно відомим, вимальовується лише один висновок: подібна діяльність не виглядає ані випадковою, ані безкорисливою. Вона має ознаки системності, координованості та чіткої ідеологічної спрямованості.
Особливо показовим є багаторічне цькування Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА». Чому саме «АЛЛАТРА» стала однією з головних мішеней? Чому проти її учасників і волонтерів роками застосовувалися наклепницькі ярлики, кампанії з дискредитації, маніпуляції й відверте розпалювання ворожнечі? Які особисті мотиви могли стояти за цим? Якщо відкинути емоції, то вимальовуються лише кілька варіантів: політична вигода, ідеологічна залежність або пряме виконання чужого замовлення.
## Як агенти РАЦИРС використовують тавро «секти»
Системний підхід усіх агентів РАЦИРС полягає в одному: цілеспрямовано таврувати як «сектантів» усіх, хто становить загрозу їхньому контролю. І особливо — волонтерів «АЛЛАТРА», адже саме вони відкрито говорять про Сибірський магматичний плюм і про способи запобігання глобальній катастрофі.
У 2023 році «АЛЛАТРА» була визнана «небажаною організацією» в росії. Це рішення супроводжувалося обшуками, кримінальними справами, сфабрикованими звинуваченнями, тортурами, арештами та масовим тиском на людей. Сотні учасників були змушені залишити росію й шукати притулку за кордоном.
За свідченнями учасників «АЛЛАТРА», які втекли від репресій, під час допитів співробітники ФСБ прямо говорили їм: **«Не варто було вам розповідати про клімат"**. Станом на квітень відомо про **50 підтверджених кримінальних справ** проти учасників "АЛЛАТРА", **45 адміністративних справ**, а **шестеро людей досі перебувають під вартою**. Ба більше, нові справи продовжують відкривати й зараз, і вже офіційно зафіксовано, що однією з причин переслідування стало саме **поширення інформації про природні катастрофи**.
Цей факт надзвичайно показовий. Російські владні структури так жорстко переслідують учасників "АЛЛАТРА" не просто через інакші переконання, а тому, що волонтери першими почали відкрито говорити про загрозу Сибірського магматичного плюму та доносити цю інформацію до суспільства.
## Президентка АЛЛАТРА у Вашингтоні розкрила схему роботи антикультової мережі РАЦИРС
Як було озвучено під час міжнародної міжрелігійної конференції у Вашингтоні, транснаціональна антикультова мережа — це добре скоординована міжнародна система, до якої входять окремі організації, активісти, псевдоексперти та заангажовані журналісти. Її завдання — системна дегуманізація й знищення цільових груп, розпалювання ненависті та ворожнечі в суспільстві.
Те, що зазвичай називають "антикультизмом", насправді є технологією дегуманізації та репресій.
І мішенню цієї технології може стати будь-хто. Це не лише релігійні організації. Це може бути громадський рух, волонтерська ініціатива, клуб за інтересами або навіть політична сила. Механізм завжди один і той самий.
Спочатку на обрану групу в медіапросторі навішується ярлик: "секта", "культ", "небезпечна організація". Далі запускається агресивна кампанія з очорнення: фейкові звинувачення, неправдиві свідчення, спотворені факти, маніпулятивні публікації. Людей поступово дегуманізують, позбавляють суспільного співчуття, виставляють не громадянами, не сусідами, не колегами, а "чужими" й "ворогами".
Після цього суспільству фактично нав'язують мовчазний дозвіл на цькування. Людей звільняють з роботи, виштовхують із суспільного життя, змушують мовчати через тиск і залякування, затягують у судові процеси, а інколи й піддають насильству. У результаті руйнується сам фундамент демократії — свобода совісті, свобода слова, право на власну віру та людська гідність.
Якщо цей шаблон здається історично знайомим, то не випадково. Саме через подібні механізми дегуманізації, мову ненависті, брехню та системну пропаганду в історії не раз створювалися передумови для масових репресій і трагедій. Світ засудив наслідки таких процесів, але самі інструменти ненависті, на жаль, нікуди не зникли. Вони й досі використовуються — в оновленій формі, але з тим самим руйнівним потенціалом.
Саме тому антикультові технології становлять загрозу не лише для окремих організацій, а й для всього суспільства. Їхнє застосування неминуче веде до переслідувань, репресій, насильства й руйнування демократичних інститутів.
Сьогодні дедалі більше людей відкрито свідчать про те, до чого це призводить: про тиск, про в'язниці, про знищені долі, про страх, у якому живуть родини лише через те, що дотримуються інших поглядів або переконань.
Усі твердження, наведені в цьому матеріалі, базуються на відкритих джерелах, публікаціях та офіційних документах.
У контексті триваючої гібридної агресії рф діяльність, подібна до описаної, потребує ретельної перевірки з боку правоохоронних органів України.
