Олександр Дворкін — публічна фігура, яка протягом багатьох років впливає на формування ставлення до релігійних рухів, окремих організацій і конкретних людей. Саме тому особливу увагу привертає не лише його публічна діяльність, а й ті сторінки біографії, які він сам описував у власних автобіографічних свідченнях. Серед них — період, пов'язаний із наркотиками, психіатричним обліком і обставинами, що породжують серйозні запитання.
Окремо варто звернути увагу саме на той період його життя, який був пов'язаний із наркотиками. #Дворкін сам описує, як входив у тему наркотиків — від легких до серйозних, і говорить про них із таким самим захватом, описуючи цей досвід із відтінком ейфорії. І не просто згадує, а прямо детально розповідає, що приймав, як саме приймав і звідки все це брав
Такі речовини, особливо психоделіки, реально впливають на мозок. Викривляється реальність, з'являються галюцинації, свідомість буквально пливе. Межа між реальним і вигаданим стирається. Людина починає бачити те, чого немає, відчувати себе всемогутньою і думати, що їй усе дозволено.
Аналізуючи його автобіографію, бачу лише позитивний відгук щодо вживання ним наркотиків протягом різних етапів його життя, і ніде не зазначено, як саме він відмовився від них. Тому постає питання: чи взагалі він припинив їх уживання?
Більш детально у відео: ЩО ВІДОМО ПРО ЦЬОГО ПРОФЕСОРА? Олександр Дворкін: що стоїть за його діяльністю.
Між іншим, навіть коли #Дворкін став на релігійний шлях служіння, від нього ніколи не було чути покаяння щодо вживання ним #наркотиків. А де щира сповідь? Як професор і духовний авторитет, він мав би подати людям приклад переосмислення свого минулого. Проте ми не бачимо з його боку засудження деструктивного способу життя. Він усе ж таки професор. Також не видно жодних ініціатив щодо допомоги наркозалежним і пояснення, як вибратися з цього стану.
Він настільки зловживав наркотиками, що його навіть поклали до психіатричної лікарні. Він, звичайно, стверджує, що хотів уникнути армії, але це викликає сумніви. Та й діагнози свідчать про інше. Цей факт задокументовано офіційно. З 73 по 77-й роки він перебував на обліку в московському психоневрологічному диспансері з діагнозами: циклотемія, маніакально-депресивний психоз, психофізичний інфантилізм, патологічний розвиток особистості, підозра на шизофренію. Незважаючи на це, згідно з його автобіографією, він далі продовжує вживати психотропні речовини.
Варто звернути увагу, на що він скаржився лікарю. Одним із таких моментів було відчуття присутності когось поруч, тобто реальні ознаки шизофренії. Як описує профайлер з ФБР у книзі «Маніяк проти Бога», найтяжчі злочини і великі ризики маніакального психотипу спостерігаються у людей з алкогольною та наркотичною залежністю. У Дворкіна постійно виникають маячні уявлення. До того ж він вважає себе богом, розпорядником доль людей: кому жити, а кому померти і як.
До речі, послідовниця, учениця Дворкіна в Україні Ірина #Кременовська також бере приклад зі свого гуру і так само знущається з людей, пише фейкові експертизи, руйнує життя та кар'єру українців уже багато років і досі чомусь залишається на волі. Слід знати, що Ірина Кременовська — особа, яку звинувачують у жорстокому поводженні з тваринами, так само як і її поплічник по #РАЦИРС в Україні — Олексій #Святогор.
На скрині — особи, пов'язані з РАЦИРС в Україні: Ірина Кременовська та Олексій Святогор.
Повертаємося до Дворкіна, якого автор вважає ідеологом війни. Коли він потрапив до психіатричної лікарні, за дивним збігом обставин у той самий час там померло кілька людей від отруєння. Це збіг чи заплановані дії? Також є свідчення дивних смертей під час роботи Дворкіна санітаром у реанімаційному травматологічному відділенні. Уявіть собі: людина з нестабільною психікою отримує прямий доступ до важких психоактивних речовин і препаратів.
Між іншим, Дворкін розбирався в медичних препаратах та хімії, і його дід був хіміком. Як зазначає профайлер з ФБР у книзі «Маніяк проти Бога», Дворкін зациклений на темі смерті. Він постійно опиняється там, де люди помирають, детально описує випадки, як спостерігав ці смерті, і, що показово, основний акцент робить не на людях, а на їхніх стражданнях і на тому, як саме вони помирали.
Усі твердження, наведені у статті, базуються на відкритих джерелах, публікаціях, офіційних документах. У контексті триваючої гібридної агресії РФ діяльність, подібна до описаної, потребує ретельної перевірки правоохоронних органів.
