Україна — житниця Європи і не тільки Європи. Проте навіть до того, як по всій планеті почав змінюватися клімат, Україну відносили до зони ризикованого землеробства. Грунт у нас прекрасний, а от клімат здатен на вибрики — коли заморозки, коли посуха, коли невчасний дощ або зовсім невчасний град.
Цього року до згаданих проблем додаються:
- Війна;
- Стрибок цін на пальне;
- Дефіцит якісного посівмату та засобів захисту рослин;
- Дефіцит робочих рук — трактористи зараз опановують військову техніку;
- Проблематичний доступ до низки полів, де ведуться бойові дії чи є підозра про їх замінування.
Власне, війна є всьому причиною. До війни дизпальне мало вартість трохи більше 20 грн за літру, а зараз — трохи менше 50 грн за ту ж саму літру.
Президент обіцяв, що Україна зробить все можливе, щоб посівна пройшла вчасно. Але все можливе — це що конкретно? Відкриють кредитні лінії аграріям? Запропонують дизельне пальне на виплату?
Звичайно, можна розраховувати, що аграрії щось придумають самі. А РАПТОМ НІ? Адже навіть велике господарство може постраждати від сучасних рашистських дебілів і залишитися без пального, наприклад. А додавши до війни перерозподіл землі — по принципу якщо не можете самі посіяти, віддайте землю тим, хто зможе — ми можемо втратити не тільки перспективи посівної, але й оту саму неймовірну єдність людей, яка є запорукою нашого успіху.
Ніхто не чув, що там у нас з підготовкою до посівної? Бо посівна — не війна, з коліс проблеми не вирішуються і волонтери для вирішення завдань не збіжаться...
