День Перемоги видався сонячним. По телевізору весь день крутили Марафон Перемоги, але дивилися його не всі — селяни, мисливці, браконьєри користувалися останнім шансом пошукати когось з окупантів, які ховалися по кущах, очеретах, закинутих хатах і погребах.

Іноді у когось вібрував телефон.

Якщо дзвонили рідні, відповідь була десь така: «Я поїв і в шапці! Скоро буду вдома!»

Іноді дзвонили ті, хто вважав себе своїми.  Намагалися достукатися до спогадів дитинства, питали, чи зроблять візу... Ну, хоча б для дітей.

«Вы не понимаете, что у нас происходит! Вася, ты же а Россию на заработки приезжал! Тебя ведь не выгнали! ПОЧЕМУ ВЫ НЕ ХОТИТЕ ВСЕ НАЧАТЬ СНАЧАЛА?!!»

Вася чи Петя у таких випадках міг сказати класичну фразу, а міг і просто внести номер у чорний список.

— Добре було, як вони не могли спілкуватися... Нафіга їм розблокували соцмережі і увімкнули телефонний зв'язок з Україною?

— Ги, головне, щоб не поновили залізничне і авіасполучення! А так — хай вони дивляться на Україну і кусають лікті... А ми будемо дивитися на них і радіти, що нас з такою жопою пронесло!

 

Через тиждень після Перемоги почалося активне роззброєння. До роботи з роззброєння була залучена поліція і зразу ж поліцейські повернулися в статус ментів. У кожному дворі почали копати схрони. На чорному ринку жваво йде торгівля спеціальними ящиками, що нібито перешкоджають виявляти предмети металошукачами. Половина ящиків виявилися підлою підробкою. Друга половина виявилася прекрасним придбанням. Трофейна зброя йшла під землю масово, а зверху дбайливі господарі висаджували троянди, калини, ялівці... У кожному дворі приватного (і навіть багатоповерхового) дому декоративні висадки з'являлися масово. А що, хай буде!

 

Через два тижні сапери з великої вдячності оперативно розмінували городи двом відомим волонтеркам, щоб вони встигли посадити розсаду. Наступного дня сусідки ганялися одна за одною з вилами, бо сварилися через межу. Коли на місце подій прибув дільничний, вони мало не набили його удвох, забувши, що місяць тому він був «сонечком» і «зайчиком».

 

Життя почало налагоджуватися...