— Катастрофа. Це катастрофа. Світ котиться в незнану, але неприємну далечінь, а ми не можемо знайти десяток нормальних янголів!!! — старенький янгол ходив хмарою. Його крила, колись білі, стали сивими і набули сталевого відтінку. Видно було, що янголу непросто було утримувати їх, щоб не волочилися.
— Але ж звідкись раніше брали янголів? — роздумував вголос Купідон, що сидів у позі лотоса, нагострюючи свої стріли. — Візьміть там!
— Так питання в якості нових янголів!!! От дивися. Янголом стає той, хто відмовився від людської суєти. Де зараз ті відлюдники? Та й монастирі... хто дотримується аскези, а кому тільки збори з вірян на умі. Які з них янголи?Ще можна в янголи брати тих, хто загинув невинним. Як правило, мова про дітей. Вони-то добрі... Але не сильно професійні і не завжди серйозно ставляться до своїх обов'язків. Залишаються ті, хто душу свою віддав за друзів своїх. А таке вже давно непопулярне.
— Сходіть до ключника Петра! Може, він кого підкаже?
— Та я до нього підходив років 10 тому... Він взагалі сидить в раю біля найбільшого фонтану з вудкою. Золотих рибок запустив і вудить. Розважається. Не штурмують праведники рай.
— А раптом?
Біля райських воріт творився дурдом. Здорові, засмальцьовані й замурзані красиві мужики, реготливі й гострі на язик жіночки обговорювали щось своє, а Петро марно намагався перекричати всіх і вже готувався пропустити натовпом, а не по одному, як належить.
Раптом з компанії викинули двох худорлявих сопляків.
— Мужики, так мы ж братья, мы просто выполняли приказ!!! Не дайте душу погубить! Сейчас черти придут!!!
— Русский военный корабль, иди нахуй!!!— гаркнули злагоджено три десятки горлянок.
— Че вы? Ну, хотите, я покаюсь?
— Покаєшся,звичайно покаєшся, — потикав його в обдерту сраку вилами чорт. — Я їх по всьому чистилищу шукаю, а їм, бачиш, в рай приспічило!
— А Путин обещал!
— Ото в пеклі розпитаєте, чого він вас так... — чорт покосився на Петра і янгола, — НАОБМАНЮВАВ.
— Усі солдати? — янгол сумно зітхнув. — У мене ж тільки мирні спеціальності...
— А тобі хто треба? Ми все можемо. Он Вася був агрономом. І від армії свого часу відкосив. А знадобилося — навчився танки підбивати. А Пашка був кухарем. Сушистом! А як він ходив в ДРГ!!! Ти кажи, в нас вільного часу зараз буде дофіга, ще поспиваємося.
— У раю алкоголь не подають! Тут тільки амброзія!!!
Новопреставлені праведники делікатно промовчали, хто з їхньої компанії є самогонщиком. Не треба турбувати святих передчасно.
— Може, щось і вийде... Хоч парочку новобранців надибаю. Думайте, за які дива будете братися.
— Дощ! Я хочу, щоб над українськими полями завжди вчасно йшов дощ! — першим видав Вася.
— Добре, йдеш у відділ погоди, негоди і температурних перепадів.
— А медики вам треба? Такі вакансії є?
— Завжди є!!! Є побажання щодо регіону роботи?
— Та Україна, який же ще регіон.
Один за одним новобранці отримували білі шати і крила. Непевно злітали, випробовуючи себе в польоті.
Внизу Україна молилася й чекала дива. Янголи летіли на спалахи і їхні крила ставали сталевими, їхні серця билися в унісон з найріднішими, кого вони прийшли захистити.
Вони знали, що втримають небо. Вони знали, що дадуть сил кожному, хто до них звернеться. Вони знали, що Україна стане квітучою.
...Десь далеко у вільному падінні заздрісно скімлили два безкрилих москалика, які летіли у пекельну безодню...
